Курорт чи заповідник: Хто і навіщо гальмує розвиток туризму на Закарпатті

Туризм у горах розвивають усі цивілізовані країни. В Європі це Італія, Німеччина, Швейцарія, Австрія тощо — країни, яким природа подарувала щастя мати у себе гірські масиви. Таке щастя є і в українців. Та у нас цей прибутковий та водночас зацікавлений у збереженні довкілля напрямок бізнесу щоразу стикається з проблемами. Навіть тоді, коли узгоджується із законом України "Про природо-заповідний фонд", який регулює функціонування рекреаційних територій. Такі законодавчі акти допомагають розвивати регіони, привабливі для туризму. Однак в Україні цей розвиток часом гальмується через емоційні маніпуляції. Один з прикладів – плани високогірних карпатських громад Закарпатської області створити у себе на території курорт.

 

Шість років тому районні адміністрації ініціювали створення на Тячівщині і Рахівщині, де розташовано один з найвищих хребтів українських Карпат, туристично-рекреаційної зони "Свидовець". Автори проєкту наголошували, що його реалізація дозволить не лише привабити туристів, але й забезпечити роботою тисячі мешканців навколишніх сіл. І це при тому, що зазвичай високогірні райони, які в багатьох країнах світу мають значні прибутки через туризм, в Україні часто є депресивними. Показовим є приклад курорту "Буковель": за даними президента Івано-Франківської Торгово-промислової палати Андрія Левковича, бюджет села Поляниця, де розташовано "Буковель", з 2001 по 2022 рік зріс у 300 разів — із 336 тис. до 100 млн грн.

Однак роботи над створенням курорту "Свидовець" (назва умовна, оскільки сам масив Свидовець проєкт не зачіпав) так і не розпочались через суди — вони тривають з 2017 року. При цьому блокують спорудження туристичного комплексу три підприємця-лісозаготівельника: в адміністративному позові до Тячівської та Рахівської РДА вони пояснювали порушення своїх прав тим, що під час розробки проєкту не були враховані норми закону "Про стратегічну екологічну оцінку". Та цей закон вступив у силу 12 жовтня 2018 року, тобто більш, ніж через рік після затвердження детальних планів курорту. Мотиви лісорубів зрозумілі: в разі реалізації інвестиційного проєкту вирубку лісу заборонять, а вони позбудуться прибутків. Однак вимоги власників пилорам підтримали і екоактивісти, які приєдналися до першого судового позову у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог до предмету спору. Як стверджують експерти, екологічні організації з самого початку хотіли бути позивачами, проте українське законодавство не дозволяє оскаржувати такі рішення організаціям, що не мають відношення до життя місцевої громади.

 

Тепер ці громадські організації звернулися до Міндовкілля з клопотанням про оголошення на території Закарпатської області ландшафтного заказника "Вільний Свидовець". Ідея, на перший погляд, виглядає шляхетною. Однак існує значний ризик, що створення заказника призведе до блокування господарської діяльності на площі розміром у 17 550 гектарів. Тобто, ні житло збудувати, ні траси прокласти, ні лісове господарство організувати.

Суди за право збудувати курорт тривають досі. У січні 2018 року Закарпатський окружний суд скасував розпорядження РДА про створення туристично-рекреаційної зони, однак представники місцевих райадміністрацій оскаржили це рішення та виграли апеляцію у Львівському адміністративному суді. Екологи та активісти звернулися до Верховного суду. За 6 років відбулось чимало судів, у грудні 2022 року детальний план курорту вдруге було визнано таким, що відповідає законодавству України. Та противники проєкту знову подали позов – сьогодні  справа повторно знаходиться на розгляді у Верховному суді.

 

Експерти зауважують, що активістів часто підтримують фонди з країн, які самі успішно розвивають гірський туризм. Скажімо, один з головних противників будівництва "Свидовця" - французький фермер Орест Дель Соль. Він понад 20 років розвиває фермерську діяльність на Закарпатті на своїй еко-фермі "Зелений Гай". У ЗМІ його називають координатором Руху "Free Svydovets", учасників якого підозрюють в медійному хайпі.

 

Для прикладу: екоактивісти розповідають про знищення об’єктів Смарагдової  мережі на проєктованій території. Проте в Україні такі об’єкти не наділені природо-заповідним статусом. Активісти також говорять про те, що будівництво курорту становить загрозу старовіковим лісам та пралісам, яких у Рахівському районі нібито тисячі гектарів. Однак немає жодних документів, які б це підтверджували. Більш того, завдяки прийнятому у 2019 році закону про заборону суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону винищення пралісів припинене. Ратуючи за збереження заповідних Карпат екоактивісти при цьому нічого не говорять про те, як розвивати економіку високогірних районів.

 

До того ж, світова практика свідчить: причиною більшості проблем з довкіллям є бідність населення. Наприклад, Гаїті та Домінікана, що в Карибському басейні, мають спільний кордон і подібні природні умови, однак різну ситуацію у природоохоронній сфері. Гаїті — одна з найбідніших держав світу, де масово вирубують ліси, винищуючи гірські схили. Через це гаїтяни потерпають від пилових буревіїв та зсувів ґрунту. А в сусідній Домінікані, відомій своїми курортами та розвинутою інфраструктурою, є всі блага цивілізації і при цьому не буває рукотворних стихійних лих.

Ще один важливий момент. Україна внаслідок повномасштабної російської агресії вже втратила 21,9% ВВП. Це найбільше падіння за історію країни. Нам необхідні проєкти з високою доданою вартістю. "У сучасному світі виграють ті країни, реґіони, міста, яким вдалося здійснити перехід від важкої індустрії до індустрії сервісної. Основним засобом заробляння грошей є не димові труби, а пара від горнятка кави. Ресторації, кав'ярні, сполучення, ІТ, знання — ось уся сервісна індустрія", — каже професор Українського Католицького Інституту Ярослав Грицак. Додамо сюди туризм. У багатьох країнах він став двигуном економічного зростання.

 

Природа потребує дбайливого ставлення, але консервування – не єдиний шлях її захисту. Більшість європейських курортів-гігантів побудовані близько століття тому. Відтоді науково-технічний прогрес дав людям нові можливості впроваджувати альтернативну енергію, екологічні інфраструктурні рішення тощо. В Європі ними ефективно користуються. А що ж в Україні? Втіливши сучасні технології в проєкті, навколо якого тривають баталії, українці могли б показати, що не пасуть задніх.

 

Між тим, позиція екоактивістів здатна стати причиною трагедії. Без роботи з належною платнею вдома жителі гірських районів Закарпаття або шукатимуть кращої долі деінде, або злидарюватимуть, як ті гаїтяни.