Від економії на яблуках до розваг із чахохбілі: Як карантин змінив харчові звички українців

На початку пандемії, ще під час першого локдауну моя стрічка у Facebook почала нагадувати кухарську книгу. Друзі та колеги підійшли до вивільненого часу та "домашнього арешту" з кулінарним ентузіазмом: хтось випікав штолени та круасани, хоча раніше ніколи того не робив. Хтось заповзявся експериментувати з власноруч зробленими суші та рецептами китайської кухні. Хтось запалився ідеєю правильного харчування, готував салати, власну комбучу та десятки різновидів корисних смаколиків. Впевнена, ви також помічали цей сплеск гастрономічних вивертів серед своїх знайомих, і, можливо, за собою також.

Минув рік, і моя стрічка у Facebook змінилася. Замість рецепта штолена – пост про боротьбу із набраними за часи усіх карантинів кілограмами. Замість китайської кухні – повідомлення про втому та життя на напівфабрикатах. Замість комбучі – зізнання у безмежному поглинанні кави та солодощів, аби просто "триматися на плаву" і не спати 24/7.

Пандемія та карантин більшою чи меншою мірою вплинули на усі сфери нашого життя: на здоров’я, на емоційну стабільність, на фінансові можливості, на варіанти проведення дозвілля, і відповідно, на те як і що ми їмо, що означає для нас їжа і навіть причини її вживання. 

Саме останнім питанням і зацікавилися журналісти Depo.ua. Ми опитали кількох українців з різних регіонів та у різних життєвих обставинах про те, як пандемія вплинула на їх харчові звички, а ті своєю чергою – на здоров’я та вагу, що стало для них "новою нормою" і які стосунки з їжею вдалося побудувати за рік життя по карантинних (і сподіваємося, у перспективі не надто довготривалих) правилах.

"Довелося двічі просити гуманітарну допомогу"

Наша перша співрозмовниця Марина – викладачка англійської та польської мов у приватному навчальному центрі Житомира (надають послуги з репетиторства). Її родина за часи карантину зіткнулася із серйозними фінансовими труднощами через втрату роботи, що вплинуло не лише на харчування у родині, а і на її емоційний клімат.

Водночас спостерігалися звичні усім нам тенденції: спочатку перебуваючи майже постійно у приміщенні, сім’я почала їсти більше та частіше. Нині ж "кулінарний сплеск" спав і своє місце зайняло приготування їжі раз-двічі на тиждень та пельмені у морозилці.

Марина:

Коли ввели перший карантин, почалося дистанційне навчання та робота, то виявилося, що готувати потрібно набагато більше. Бо і дитина вдома, і ми з чоловіком, і всі постійно щось перекушують та їдять. Якщо в середньому раніше їли класично, тричі на день, то тепер – близько п’яти разів.

Ходити по магазинах так, як зазвичай, було страшно, тож закупи стали централізованими. Відповідно, і перекушували якимись домашніми смаколиками, солодкими булочками, шарлоткою, а не лише магазинним печивом. Багато пекли, а це вимагає чимало зусиль. Я в принципі не дуже люблю займатися таким, але доводилося. Потрібно було, щоб їжа весь час була у доступі: і основне, і щось на перекус.

Потім сталося так, що чоловік втратив роботу через карантин. Він працював інтерв'юером, їздив по Україні з опитуваннями від соціологічної компанії. І коли закрилися усі можливості поїздок, втратив роботу.

Мої заробітки теж значно скоротилися. Робота перейшла в онлайн, кількість учнів скоротилася, а з ними й зарплата. Я ще підробляла перекладами, але це не постійна робота: замовлення то є, то немає.

Тож коли була перша хвиля, у нас були складні часи. Чоловік не міг знайти нову роботу, бо майже все закрилося, та і на оформлення статусу безробітного йде певний термін.

На перший час ми перебралися жити до моєї мами-пенсіонерки. Жили троє дорослих, бо так було легше. На мамину пенсію і мої підробітки могли якось протриматися.

Мені навіть довелося двічі просити гуманітарну допомогу. Добре, що її надавали. Першу я отримала у квітні 2020 від однієї з політичних партій. Друга була від благодійної католицької організації. При нашій парафії роздавали невеликі набори, і я записалася. Ці набори мені тоді дуже допомогли.

І відповідно, я готувала з того, що було в цих коробках. Продукти базові, їх було небагато, тож доводилося дуже сильно економити, аби розтягнути до якогось приходу грошей.

Це повпливало на звички... Ми, дорослі, мусили скоротити споживання  їжі, щоб більше залишилося дитині. Мали рахувати, скільки у нас яблук чи скільки у нас печива лишилося, вистачить чи ні... Це психологічно дуже давило, бо ти маєш певний запас, але його мало.

Було дуже важко просити допомоги. Я звикла навпаки, комусь допомогти. Тяжкий вибір, але я собі пообіцяла: коли у мене покращиться фінансовий стан, я це віддам якимось чином. Теж комусь допоможу, щоб відчувати себе краще.

Зараз стало легше: чоловік вже працює робітником на заводі. Дитина пішла до школи.

І зараз, якщо чесно, мені вже набридло щось готувати кожного разу. Йдемо по принципу найменшого спротиву. Чоловік купує собі якусь заморозку: пельмені тощо, і він її сам може собі зробити, якщо голодний. Я таке не їм, і готую у мультиварці щось на кшталт каші, рагу чи чогось такого, що можна брати порційно і вистачає на кілька днів. До того всього запікаю рибу чи м'ясо цілими шматками у фользі, і кожен те собі міксує з чим хоче. Тож зараз приготування їжі звелося до 1-2 разів на тиждень. Хіба дитині готую перші страви, маленьку порцію, щоб вона з'їла за 1-2 рази.

Також я стала менше купувати в порівнянні з першим карантином, немає такого, що пішов у магазин і скуповуєш усе на кілька тижнів. Спокійно виходжу у магазин, дотримуючись протиепідемічних вимог, вже не теліпає так сильно. Але тут ще грає роль те, що я щеплена першою дозою вакцини.

З яскравих змін: я перестала складати меню на тиждень, навіть день чи два. Раніше так було. Тепер що є у холодильнику, з того і готую.

Ще помітила за собою, що стала їсти більше солодкого, стала пити більше кави, бо постійно хочу спати. Особливо багато зараз їм шоколаду. Можливо тому, що не вистачає позитивних емоцій.

Щодо ваги, не можу сказати однозначно. Чоловік збільшив свої об'єми, це видно по одягу. А у мене вага коливається від дуже сильного схуднення до нормального стану, стабільного 46 розміру. Та це пов'язано з такими періодами, коли я сплю погано і переживаю через щось.

 

"Їжа стала додатковим джерелом радощів"

Використане фото – ілюстративне, за побажанням нашої співрозмовниці. Джерело: Depositphotos

Валерія працює тестувальницею програмного забезпечення (IT) у Львові. Карантин доволі сильно вплинув на її звички: звикла до харчування переважно поза домом, нині вона почала більше уваги приділяти кулінарії. До того ж сам процес приготування, за її зізнанням, став чимось на кшталт розваги.

Валерія:

Я до пандемії дуже мало готувала, десь двічі чи тричі на місяць. І те було щось дуже просте, на кшталт гречки. Харчувалася зазвичай на роботі у їдальні, або десь у закладах, купувала щось перекушувати у супермаркетах. У ходу були овочі, фрукти, які можна відразу з'їсти й не готувати. Також я замовляла багато доставкою.

Коли почалася пандемія, я теж перейшла на роботу з дому і почала трохи більше готувати, ніж зазвичай. Почала експериментувати з цікавішими рецептами. Доставку зменшила, бо немає довіри до всіх постачальників щодо дотримання карантинних вимог. Одного разу кур'єр прийшов не дуже охайний і я задумалася, що варто більше готувати вдома. Та все ж до приготування їжі кожного дня не доходить. Час від часу роблю замовлення на доставку з кафе, час від часу використовую заморозку.

Коли все лише починалося, була спроба харчуватися правильно. Все ж, коли ти вдома, для цього є більше можливостей. Можна навіть сказати, що тоді я намагалася перейти на якусь дієту. Це тривало десь з місяць і врешті не дуже вдалося.

Загалом я досить багато їм італійської їжі: лазаньї, болоньєзе. Така їжа не дуже здорова, але смачна. Водночас намагаюся їсти овочі, фрукти. Їх кількість останнім часом у моєму раціоні збільшилася.

Особливого потягу до солодкого на карантині не помітила – я як їла помірну кількість десертів, так і їм. Але зміни у вазі є. Тенденція до збільшення у мене була ще до карантину і пандемії, але зараз це відповідно прискорилося.

Можу сказати, що їжа стала ніби додатковим джерелом радощів. Як власне сама їжа, так і процес приготування страв став певним видом розваги, якоїсь діяльності. Адже багато хобі обмежені через карантинні заходи.

До всього, я помітила за собою якісь постійні перекуси, але намагаюся зараз із цим боротися. Нещодавно я дізналася про такий термін як інсулінорезистентність, це мене налякало, тож зараз намагаюся контролювати себе. І що постійними перекусами можна зіпсувати здоров’я, тож намагаюся себе контролювати.

"Чоловік підняв планку, яким має бути харчування"

Ірина – бухгалтерка, яка нині разом із сім’єю проживає у Болгарії. Там же її та застала пандемія разом із першим локдауном, який був суворішим за український. Вона розповідає, що карантин та необхідність постійно перебувати вдома значно змінили як харчові звички, так і гастрономічні смаки її родини. На відміну від багатьох інших історій, у її випадку "їстівний бум" дав довготривалі плоди й не відкотився до втоми та суцільного споживання напівфабрикатів.

Ірина:

Коли у нас почався локдаун, то моментально закрили усі кафе та ресторани, тож харчування повністю перейшло на домашнє. Крім того, у нас ввели обмеження щодо закуповування у великих супермаркетах: спеціальні години для людей похилого віку тощо. Не можна було просто сісти в машину, поїхати в магазин, коли заманеться. Тож ми почали закуповуватися раз на тиждень чи два, користувалися доставками.

І набагато більше стали готувати вдома. Зокрема, мій чоловік навчився випікати хліб, і відтоді ми взагалі не купуємо магазинний. Він нагуглив рецепт, як можна пекти у чавунному посуді, і зараз пече і білий, і сірий, і з усілякими домішками й спеціями.

Та і загалом він почав готувати набагато частіше. До цього рідко куховарив: міг посмажити м'ясо, зробити шашлик, щось таке. А тут почав випробовувати цікаві рецепти, готувати смаколики. Те, чого з'їси не шматочок, а одразу багато.

Він спеціально купив чавунний посуд, освоїв чахохбілі, чилі, плов за всіма правилами, загалом всілякі складні страви, з якими я б навіть не стала заморочуватися і готувати.

І тепер, відповідно, я не можу просто зварити дитині сосиску з макаронами, бо дитина каже: я хочу чахохбілі. І тоді вже готує тато. Я ж, яка до того не займалася випічкою, почала готувати всілякі пироги, булочки, солодощі. Не щось вишукане, та все ж.

Маю сказати, що і коли ресторани відкрили, а потім знову закрили, це не надто вплинуло на нові звички. Майже рік у закритому стані сильно змінив якість страв і галузь загалом – я думаю, ми найближчий час не будемо харчуватися поза домом. Вже навіть якісь святкові моменти почали відзначати у домашніх умовах.

До того ж у нас сильно змінилися уявлення про те, як це воно має бути – "смачно". І чоловік нам підняв планку, яке має бути харчування.

Певною мірою, приготування їжі стало розвагою. Першочергово, з'явилося дуже багато вільного часу, коли ти просто не можеш вийти з дому. І чим ти займаєшся? Ну так, читаєш, дивишся фільми, серіали. І як спосіб провести час – приготування якихось складних рецептів, щоб потім отримати від їжі колосальне задоволення – як від харчування в ресторані.

Але, звісно, такий режим доволі сильно вплинув на вагу. Для мене це було несподівано. Вагів вдома не було, ми нікуди не виходили, все було закрите, і якийсь час навіть у парках не можна було гуляти. З березня по травень ми взагалі просто сиділи у квартирі, виходили лише для поїздки у магазин.

Вдома одягалася у спортивні костюми, тож на об’єми не звертала уваги. А потім стала на ваги, і вийшло + 8 кг, і це за рік. Чоловік теж набрав.

Зараз ми трохи змінили структуру харчування, стали їсти більш правильно. Я з тих 8 кг 2 вже скинула. Ну і зараз вже можна виходити, мати якісь фізичні навантаження, тож врешті все нормалізується.

"В якийсь момент все перекочувало на кулінарію у супермаркеті"

Використане фото – ілюстративне, за побажанням нашого співрозмовника. Джерело: Depositphotos

Костянтин – юрист, працює у Києві. З його слів, харчові звички за часів карантину прямо залежали від рішень Київради щодо функціонування громадського транспорту та карантинних обмежень загалом. Він також помітив сплеск цікавості до кулінарії на початку пандемії, однак врешті все це зійшло нанівець, і тепер його раціон – максимально простий.

Костянтин:

Під час першого локдауну різко змінився графік роботи. Замість 5/2 ми почали працювати 5/9. Відповідно, з'явилося дуже багато вільного часу, який просто не було на що витрачати. І ми з друзями почали експериментувати з кулінарією: готували різні незвичайні закуски чи тривалі у приготуванні страви, на які при звичному графіку не стали б витрачати сили.

Новий режим харчування з безліччю смачної їжі та нормальним, здоровим сном добре вплинули на моє самопочуття, та і цього було не досить. До кулінарії додалися піші прогулянки по лісопаркових зонах Києва. За день ми проходили від 20 км.

Все змінилося, коли роботу запустили на повну, а громадський транспорт у Києві так і не став ходити. В результаті на дорогу витрачалося дуже багато часу, а харчування з домашньої їжі майже повністю перекочувало на кулінарію у супермаркеті. Додатково іноді замовляв щось доставкою.

З літа і повноцінної роботи закладів харчування — призвичаївся їсти в них. Готувати знову ж таки було лінь, а гаряча їжа в кафе все ж краще, ніж готова в магазині. До того ж в раціон додалося більше перших страв. Різдвяний локдаун пройшов для мене непоміченим.

Зараз я готую здебільшого вдома, але вже без якоїсь вишуканості. В раціоні здебільшого крупи, м'ясо та заморожені овочеві суміші – все це можна досить швидко приготувати. Додатково інколи роблю звичайні салати. А от змусити себе готувати перші страви поки не можу. Обідаю здебільшого вуличною їжею.

Для моєї ваги та здоров’я, крім позитивного впливу першого локдауну, всі ці зміни минулися фактично непомітними.

"Покращилися апетит, сон та стан шкіри"

Катерина – журналістка, і є прикладом, ймовірно, найбільш позитивного впливу карантину на стосунки із їжею. Її, звиклу до ненормованої роботи в офісі та перекусів "на ходу", локдаун перевів на роботу з дому, а з ним на краще змінився і стиль її харчування, і сон, і відповідно – стан здоров’я.

Катерина:

Я звикла працювати в офісах, тож харчувалася реально тим, що трапиться під руку. Снідати ніколи часу не було – я просипала, за пів години вибігала з дому, снідала на роботі якимись паніні, круасанами, тістечками, чим-завгодно. Те ж стосувалося і обідів на роботі. Поруч не було закладів на кшталт Пузатої Хати, відповідно замовляли то піцу, то МакДональдз. Після роботи ввечері сил готувати не було. Максимум – за пів години щось із напівфабрикатів швидко зварити та поїсти чи заскочити у бургерну з друзями.

А от коли почався карантин, я перейшла на роботу з дому, і потроху почала нормалізовувати свій раціон. Я почала снідати, що для мене багато років було абсолютно неможливим. На сніданок я звично мала каву та цигарку.

А тут почала їсти. Спочатку це була банальна вівсянка чи яєшня, потім пішли якісь оладки та сирники. Та все ж у мене були великі проблеми із закупами. Я звикла повертаючись додому зайти в магазин, щось там на вечір собі купити, а до всього того часто додавалися якісь снеки, чіпси тощо.

І саме завдяки локдауну я навчилася складати списки продуктів, які мені необхідні, і дотримуватися його. Це м'ясо, крупи, овочі, яйця, фрукти, загалом максимально здорова їжа. Почала раз на тиждень ходити у супермаркет, купувати все, що мені потрібно і спокійно вдома готувати.

За рік із локдаунами я до цього абсолютно звикла. Віддалена робота дає можливість поєднувати її з приготуванням обіду. Та і сам процес приготування їжі почав відвертати від загального тривожного стану. Під час першого локдауна мені було морально важко, і я так розважалася. Наприклад, пекла хліб, чого досі ніколи у житті не робила.

На вазі нові харчові звички не позначилися, хіба що я геть трішки схудла: у мене завжди був хороший метаболізм. А от позитивно дуже вплинуло на стан шкіри. У мене просто проблемна шкіра обличчя, я її лікую. І коли нормалізувалося харчування, її стан значно покращився.

Крім того, покращилися апетит та сон. Апетит у мене раніше був такий собі, їжа була просто базовою потребою. А зараз – нормальний, здоровий. Хочеться їсти й цією їжею насолоджуватися. Щодо сну, то я часто я приходила додому о 10, 11. Наїдалася якоїсь жирної нездорової їжі, і потім погано спала. Тепер ця проблема зникла.

Головне фото: depositphotos.com