Вони не святкують Новий рік: Чотири історії українців, які 31го просто лягають спати

Depo.ua поговорив з українцями, які з різних причин не люблять святкувати Новий рік.

Просто набридло

"В юності і молодості ми, безумовно, святкували Новий рік і взагалі всі свята. Збирали друзів або збиралися у друзів, або робили глінтвейн в термос, канапки і йшли гуляти. Зараз все не так, тому що просто не треба. По-перше, з дитинства пам'ятаю, що Новий рік, так само, як день народження чи ще якесь свято з приходом гостей – це ні разу не свято, а шалений головняк: прибирання, вичищання, нарізання, готування, накривання. Потім вечір обжиралова, вранці – прибирання, відмивання і доїдання залишків. Тазіки з салатами, фігові хлопушки, тупі програми по телевізору, бенгальські вогні з петардами – навіщо? Я в таке вже награвся. Можна до друзів вибратися, якщо є настрій. А так – дітей в мене нема, так що можу собі дозволити не витрачати ресурс", – ділиться своїм відношенням до свята журналіст Олекса Шкатов.

Фото: Олекса Шкатов

Чому свято має бути "прикручене" до якогось дня в календарі, обурюється він.

"Ну, окрім дня народження. Так само погуляти можна коли завгодно, тільки з меншими чергами і витратами на продукти. Так, є ефект вуличної ейфорії, але для цього, знову ж таки, достатньо просто вийти з дому і прогулятися, раз вже так хочеться натовпу. Можна піти кудись на головну ялинку і долучитися до натовпу – минулого року ми з сестрою, яка якраз приїхала на гостини, так і зробили. Але загалом в останні роки Новий рік - без снігу, мене ці прогулянки брудним асфальтом не надихають. Краще наробити якихось простих смаколиків, нарізати сиру і залягти вдома, поки за вікном не наверещаться", – додає він. - Я крок за кроком відваджую себе від радянських традицій. Подарунки – на Миколая, посиденьки – на Різдво. Новий рік? Ну, таке. Я не прикрашаю квартиру дощиками і блискучими кульками, не ставлю ялинку (є мініатюрна скляна – вона прикольна, її достатньо). Але я роблю олів'є і бутерброди з ікрою. Це такий собі привіт з голодних 1990-х. Втім, таке я готую і серед року, якщо захочеться. Ще б мали бути грінки з яйцем, огірками і шпротами, але то в батьківській хаті, у мене на таке терплячки не вистачить".

Новий рік завжди був робочим днем

Співачка Оксана Савчук теж не любить свято Нового року. Каже, за попередні 10 років, у які зустрічала Новий рік на роботі – насвяткувалася.

Фото: Оксана Савчук

"Нічого цікавого у роботі на Новий рік немає, окрім оплати, бо платять втричі більше, ніж зазвичай. Люди собі випивають, зустрічають Новий рік, ти їх вітаєш і співаєш. Вони ходять п’яні, а ти працюєш", – пояснює вона.  Зазначає, що самій при цьому навіть бокал шампанського випити не можна. 

"Співати п’яним можна в караоке, а якщо нап’єшся за мікрофоном на роботі – як ти будеш звучати? В нас на роботі пити не прийнято. Нам дають шампанське на святі, ми його беремо, стукаємось, прикидаємося нібито п’ємо, а потім працюємо далі", – каже співачка.

Бувало, ходила одягнена снігуркою і фотографувалася з людьми і щоки затерпали і сіпались від постійної усмішки, згадує Оксана. Було таке, що п’яна публіка схопила її і підкидала під стелю. Порвали взуття.

"Ми з хлопцями, з якими граємо у гурті вже 5 років, о 4 ранку завершували роботу, їхні жінки чекали нас вдома в когось з них. О 7 годині ранку ми тільки приїжджали з якогось ресторану в горах, в цей час діти вже спали, дружини втомлені, а ми прийшли голодні, поїли і розійшлися", – каже Оксана.

У неї цей рік буде першим, коли вона не буде працювати 31го, а залишиться вдома, зі своїм хлопцем.

"Я не святкувала і раніше Новий рік, хіба колись у школі, але зазвичай я його просипала. Або спиш, тебе будять, дивишся на олів’є, на президента і йдеш назад спати. Я фанат Різдвяних свят – походити, поколядувати", – додає Оксана.

Справжнє свято - це Різдво

Історикиня Марія Зіняк з дитинства не розуміла, що ж то за свято таке, під час якого приходить незрозумілий "Дід Мароз" з червоним носом. До неї проходив з подарунками Святий Миколай.

Фото: Марія Зіняк

"Новий рік для мене був завжди дивним святом. Всі метушилися, щось купували (хоча, мандарини я любила), потім дивилися телик, де виступав незрозумілий рижий дядечко і щось там казав, а потім... не знаю. Завжди після цього ми з мамою лягали спати. Тата не було. Мій Тато - музикант, тому, майже завжди на Новий рік його не було вдома. А якщо тато на роботі – отже не таке вже й це велике свято", – розповідає вона.

Натомість Різдво у її родині шанували і святкували.

"Ялинка, колядники, у Різдво ми всі разом. Тато традиційно тре мак, мама готує кутю, я теж щось там кручуся, мала, під ногами. Вечеряємо. Я обов'язково залажу під стіл й кукурікаю. А наступного дня, після вранішньої служби, ми сідаємо у червону "трійку" і їдемо до родичів. Там теж кутя і багато людей. І всі щасливі. І за роки осмислень я не могла зрозуміти, чому настільки великий ажіотаж навколо Нового року. Так, це початок нового календарного року. Чому ж люди так прив'язуються до нього? Адже, у кожного є своя точка відліку. Кожен має свій рубікон. Та й з друзями можна відірватися не тільки в цей день. Не можу сказати, що уникаю цього свята. Маю свою традицію: їду до подруги і ми йдемо разом на опівнічну Службу Божу до собору", – каже Марія.

Святкувати не вистачає сил

Громадська діячка Євгенія Бардяк має свою причину не любити свято Нового року.

Фото: Євгенія Бардяк

"Я дійсно не люблю Новий рік, не тому, що не люблю свято, а тому, що ніколи не встигаю до нього підготуватися. Моя робота полягає у тому, що я завжди організовую якісь заходи і процеси. Постійно перебуваю в тонусі, аби робити роботу і щоб вона мала початок, реалізацію і завершення. І коли доходить до будь-яких святкувань – моїх сил уже не вистачає і я їх не організовую. Вони приходять і якось самі по собі відбуваються", – пояснює вона.

Коли приходить Новий Рік, Євгенія, як правило, до нього не готова і якщо друзі їх з чоловіком нікуди не кличуть, святкування обежується стандартною вечерею.

"У нас вдома немає телевізора і ми відзначаємо бамкання годинника онлайн. На тому святкування завершується. Якщо ми хочемо, то можемо подивитися фільм в інтернеті, а ні – то звичайна ніч виходить, - каже вона. - Я працюю з проектами і в медуніверситеті, а тепер ще стала депутаткою – під кінець року я, як правило, готую звіти по проектах, завершую навчальний семестр в медуніверситеті зі студентами і тепер ще буду працювати над розробкою і прийняттям бюджету як депутатка обласної ради. Тож, не вистачає сил думати ще про святкування і приготування до нього".

Новий рік для Євгенії лишається другорядним святом, на яке бракує сил і натхнення.

"І тому я це свято не помічаю – прийшло і прийшло, - каже вона. - Але якщо порівнювати з Різдвом – все інакше. Цей період від 1 до 7 числа і далі – він навпаки досить спокійний, бо вже всі процеси минулого року в роботі завершені і починаються дні, де є можливість видихнути, відпочити. На Різдво ми, як правило, їдемо до родичів, до нас приходять друзі, ми ходимо один до одного від хати до хати і колядуємо. У нас багато сімей, якими ми дружимо. Це вже зовсім інше – ми готуємося, чекаємо цього свята Різдва".