#Вимагаю_Медреформу: Які нововведення пропонує Супрун

Так, у мережі поширюються пости у хештегом #вимагаю_медреформу. Користувачі діляться жахливими історіями, коли недосконалість медичної системи коштувала близьким здоров'я чи то навіть життя.

Офіційна статистика теж невтішна. Наразі Україна виділяє на медицину майже стільки ж, скільки Польща, але на практиці більшість медичних послуг громадяни нашої країни оплачують самостійно. У Польщі ж 70% витрат бере на себе держава.

В середньому українець віддає на медицину 1764 грн, але ці гроші йдуть на утримання медичних закладів, якими не користуються. Так, у Славутичі ще з радянських часів стоїть лікарня, розрахована на 100 тис. населення, хоча у місті лише 25 тис. мешканців, а у пологовому відділенні лікар приймає пологи лише раз на 10 днів. У невеличкому селі Несвоя Чернівецької області до лікарні з медичним персоналом у одного лікаря та двох медсестер додається ще дев'ять штатних одиниць - сторожі, кочегари, бухгалтер, методист, водій та ін. І таких прикладів в Україні багато.

Виходить, що наша країна – один зі світових лідерів за кількістю лікарняних ліжок (879 на 100 тис. населення), а середній рівень тривалості госпіталізації у нас складає 11,8 днів (більше тільки на Росії). У країнах ЄС 527,4 ліжка на 100 тис. населення, а у лікарні пацієнт проводить в середньому 8 днів. І можна було б заперечити: мовляв, значить українці і живуть краще… Але при цьому середня тривалість життя в Україні – 71 рік, тоді як в країнах ЄС – 78-80 років.

У міністерстві Уляни Супрун стверджують, що медична реформа допоможе використовувати бюджетні гроші більш ефективно. Depo.ua пропонує розібратися, що саме обіцяють українцям нововведення у медичній галузі.

Зміна системи фінансування. Держава виділятиме гроші на пацієнта, а не на койко-місце

Систему "Гроші йдуть за пацієнтом" в Україні обговорюють вже давно, адже сама таку систему використовують у половині країн, які є членами ЄС, - зокрема, Великій Британії, Іспанії, Італії, Ірландії, Скандинавських країнах.

Наразі ж пропонується реалізувати її в Україні. За новою схемою, українець, як і раніше, сплачує податок на медичні послуги. Але з цих грошей виділяється сума саме на його лікування, а не на утримання місця у лікарні. Право пацієнта – обрати собі лікаря, орієнтуючись на освіту, досвід роботи спеціаліста та відгуки про нього. Пізніше для зручності запустять спеціальну електронну систему – базу даних про усіх медиків країни.

Пацієнт та лікар укладають угоду про надання медичних послуг.

Виходить, що більш кваліфіковані спеціалісти і кращі медичні заклади обслуговують більшу кількість клієнтів і, відповідно, отримують більше грошей. Таким чином створюється здорова конкуренція, і медики зацікавлені в тому, щоб допомогти клієнту.

На закиди щодо того, що нова система призведе до закриття лікарень і безробіття серед медиків у МОЗ заперечують, що питання існування медичного закладу – у юрисдикції міської влади. Вже на місцях вирішуватимуть, чи варто вдосконалити лікарню, до якої пацієнти не звертаються і їдуть у обласний центр чи подумати над реорганізацією, об'єднанням чи то перепрофілюванням закладів.

Обіцяють зменшити обсяг особистих витрат громадян на лікування і встановити гарантований пакет послуг та ліків, вартість яких повністю покривається з держбюджету

Так, з бюджету покриватимуть витрати на екстрену допомогу – термінові операції, терапію переламів, первинну допомогу – послуги терапевтів, педіатрів, сімейних лікарів. Повністю оплачуватимуть паліативну допомогу (адекватне знеболювання та іншу допомогу пацієнтам зі смертельними захворюваннями).

Безкоштовно лікуватимуть поранення, контузії та каліцтва бійців АТО.

Вторинна допомога на спеціалізованому рівні – наприклад, послуги отоларинголога, гастроентеролога, ендокринолога тощо – буде покриватися з бюджету частково. Так само частково держава оплачуватиме послуги на третинному, високоспеціалізованому рівні – коли пацієнт потребує високотехнологічних методів діагностики, лікування та реабілітації наприклад, у спеціалізованих медичних інститутах.

За таку допомогу частково платитиме держава, частково – пацієнт. Також друга частина суми може виділятися шляхом загальнообов'язкового соціального медичного страхування, добровільного медичного страхування, коштів місцевих бюджетів.

Гарантований пакет безоплатних послуг а також тих, що вимагають часткового державного фінансування, затверджуватиме Кабмін щороку. Тарифи будуть уніфіковані по всій країні.

З власної кишені доведеться платити за естетичну медицину та ліки недоведеної ефективності. Якщо ви вирішите звернутися до більш вузького спеціаліста (наприклад, отоларинголога) в обхід терапевта, прийом теж доведеться оплатити зі свого гаманця. Виняток – надання екстреної допомоги.

Введення поняття співоплати послуг обурила опонентів пані Супрун, які наразі поширюють тезу про те, що в Україні хоч і частково, але вводять платну медицину.

На це у міністерстві заперечують: безкоштовна в Україні існує хіба що на папері, адже 90% ліків пацієнти купують самі, а кожен другий пацієнт змушений відкладати лікування через його вартість.

Створення Національної служби здоров'я (органу виконавчої влади зі спеціальним статусом)

Новий орган виконуватиме функції страховика і єдиного замовника з централізованої закупівлі медичних послуг, а також контролюватиме дотримання умов договорів про медичне обслуговування.

Хоча супротивники нарікають, що створення органу – вірний початок нового витка корупції, у МОЗ впевнені, що це не так. Адже Наслужба не акумулюватиме кошти на своїх рахунках, лишень буде медичним оператором – перераховуватиме кошти медичним закладом згідно з укладеними контрактами, на пацієнтів, які зголосилися у них лікуватися.

Наголошують, що НСЗУ – не українське ноу хау, адже, наприклад, у Великій Британії такий орган діє вже 70 років. Крім того, модель довела свою ефективність у у Норвегії, Італії, Іспанії, Канаді, Бразилії, Польщі та Хорватії.

МОЗ обіцяє, що від реформи виграють як пацієнти та лікарі, які сумлінно ставляться до роботи, так і аптечний та фармацевтичний бізнес, що грає за чесними правилами.

А от для любителів "подяк" у конвертах, фармацевтичних лобістів та любителів ліків з недоведеною ефективністю життя навпаки ускладниться.

У разі прийняття реформи, на первинному рівні зміни будуть запущені з 1 січня 2018 року, на інших рівнях – до 2020 року.