Чемпіонка з танців на пілоні про акробаток вагою у 100 кіло і звання кращого балетмейстера

Займатися танцями на пілоні Анна почала п'ять з половиною років назад. На той момент системи викладання не було. Дивилися по відео і намагалися повторити. Зараз українських пілоністів у світі шанують, хоча у країні все ще існує чимало стереотипів щодо цього виду танців і спорту.

"Мій напрямок – Pole Sport - чимось схожий на спортивну гімнастику, якою я мріяла займатися з дитинства, адже тато був майстром спорту з цієї дисципліни. Але він був категорично проти. Мовляв, і здоров'я у спортсменів немає, і перемогу здобуває один з тисячі. А з пілоном навіть у дорослому віці можна досягти результатів, тож я почала активно займатися. Спершу – щодня, по кілька годин. Адже це любителям достатньо тренуватися 2-3 рази на тиждень. Якщо ж хочеш на чемпіонат світу, це потребує часу…", - зазначає тренерка.

Анна розповіла Depo.ua про перші досягнення, срібну медаль на світовому чемпіонаті і риси людей, які стають переможцями.

ПРО НАЙКРАЩУ ВИСТАВУ

- Анно, як почали захоплюватися танцями?

За освітою я балетмейстер, постановник-педагог. Ще у виші ми створили театр двох акторів "Німе кіно", а потім я організувала психологічний театр вільної пластики "Психоделіки". Намагалися розкривати глибинні теми психології, проблеми взаємин. У 2007 році я виставила нашу роботу на конкурс "Погляд у майбутнє" на звання кращого балетмейстра країни до 30 років. Представили два номери – "Метро" і "Клініка", фрагмент з вистави "Рівень". Посіли перше місце і вибороли премію Мінкульту. А на виграні гроші купили костюми, поліграфію, почали свою справу як театр.

- Це був успішний проект?

- Перша після нашої перемоги вистава була з шаленим аншлагом – люди стояли у проходах, відкривали двері у коридор. А на постановку "Душі" приходили студенти з кафедри парапсихології з науковим керівником. На її основі потім писали дипломні роботи.. Але з часом трупа розпалася – у мене трапилося щось на кшталт творчої кризи, хоча на той момент у нас вже було чимало шанувальників.

ПРО ПІЛОННЕ ПРОДОВЖЕННЯ СЦЕНІЧНОЇ КАР'ЄРИ

- А потім захопилися пілоном...

- Років через 4-5 я випадково пішла на заняття … Буквально через три місяці пішли трюкові результати. Керівниця студії, де я навчалася, запропонувала взяти участь у навчальному концерті. Вперше за п'ять років я повернулася на сцену, правда, в іншому амплуа.

- За кордон виступати запрошували?

- Окрім чемпіонатів, наприклад, запрошували у Грецію, на відкриття циркової студії на острів Реюньон – за 700 кілометрів від Мадагаскару. Там я проводила майстер-класи і брала участь в їхньому шоу.

Зараз вирішила згадати навички хореографа-постановника - 12 квітня любителі танців зможуть побачити моє шоу "Зірки пілону". Це програма за участю чемпіонів України і світу за напрямками спорт, арт, екзотик. Всі учасники у нас титуловані. Наприклад, чоловік, який став чемпіоном світу в Італії у Флоренції, виступить у Києві з цим переможним номером. Будуть і дітки, які ставали призерами і чемпіонами світу.

ПРО АВТОРСЬКІ ТРЮКИ І НАБИТІ ШИШКИ

- Що було найважче на початку?

- Коли я починала займатися Pole Sport, він був не настільки розвинутий, як зараз. Тренера у мене не було. Були люди, які знайомили з тією мінімальною базою, яку сформували на той момент. Ми дивилися відео з чемпіонатів світу і намагалася розібрати біомеханіку тіла. Освіта дозволяла уявити, як має рухатися людина. Щось виходило, а щось - ні. Бувало, падали і забивалися.

- Мабуть, придумали чимало авторських рухів...

- Тоді було здоровенне поле для творчості, натхнення. Я винайшла багато цікавих переходів і трюків. Потім мене запрошували з майстер-класами по Україні, і я вчила інших спортсменів. Мої придумки пішли в народ. Я не намагалася підкреслити своє авторство, хоча це, можливо, було помилкою. Нове покоління часто не знає, хто і що придумав. Полденсери-новачки нерідко критикують старожилів, навіть не думаючи, що вчать програму, створену нами.

Публикация от Pole Sport Hanna Antonova (@antonovaannasport) Мар 1, 2018 в 6:54 PST

ПРО ПЕРЕМОГИ

- Як вперше взяли участь у змаганнях?

- Дівчина, з якою ми тренувалися, запропонувала взяти участь у чемпіонаті України серед дуетів. Я тоді навіть року не займалася. Ми нічого не зайняли, але отримали номінацію "За кращі трюки".

- А на чемпіонаті світу як вперше виступили?

- Це було у Лондоні, у 2013-му. У змаганнях брали участь 65 найкращих пілоністів, а нам вдалося увійти в 10-ку, а потім посісти п'яте місце у рейтингу. А за два роки у Китаї ми з партнером взяли срібло серед дуетів і знову Кубок за трюки.

- Коли збагнули, що буде медаль?

- Після виступу, коли нам зааплодували. Було зрозуміло: людям подобається. А за кулісами нас хвалили інші спортсмени. Казали, ми візьмемо або золото, або срібло. Тож коли дізналися про друге місце, були навіть трохи розчаровані. В душі ти завжди сподіваєшся на перемогу, адже довго готуєшся, збираєш гроші. Втім, нам сказали: "Приїдете вдруге, виступити на такому ж рівні, отримаєте перше". Себто, вони придивляються до нових обличь.

- Як на світових змаганнях ставляться до українців?

- Наших спортсменів люблять – вони у нас сильні.

ПРО ОБМЕЖЕННЯ

- Як зрозуміти, чи є хист до цього виду спорту?

- Це стає ясно в середньому після перших двох занять. Все дуже індивідуально. Деякі з перших тренувань показують результати, а деяким потрібні роки, аби напрацювати базу. Але залізати вгору по пілони і спускатися вниз через два місяці можуть всі.

- Певно, потрібна певна комплекція?

- У людей у голові є шаблони. Наприклад: у мене зайва вага, нічого не вийде. Але і з надмірною вагою можна бути дуже міцним. Якщо подивитися відео початківців у США, де це дуже популярно серед народу, там є люди з вагою у сто з гаком кіло, які цим займаються і не паряться. Це масовий популярний напрямок.

- А як щодо вікових меж?

- Починають тренуватися зазвичай років з семи, а моїй найдоросліший учениці – десь під 50. У моїх колег вчаться жінка і чоловік під 70. На змаганнях є різні категорії – від 18 до 29, 30+, 40+, за кордоном є і 50+. А ще є para pole – для людей з обмеженими можливостями.

ПРО ЧОЛОВІКІВ НА ПІЛОНІ

- Скільки коштує встановити пілон у себе вдома?

- Точно не скажу, вони дуже різні. Пілони для студії мені зробив чоловік. Він купив труби, які роблять на заводі. А кріплення змайстрував нам дідусь.

- Чоловік не танцює?

- Він колись цим захоплювався, але заради забавки. Головне заняття у нього інше. Але він любить спорт, тому, думаю, було б більше часу, займався б залюбки. В перспективі сподіваюся знайдемо час на постановку парного номеру.

- У вас є учні-чоловіки?

- Є двоє, один вже показує круті результати на чеміонатах, з іншим теж починаємо готуватися до змагань. Деякі приходять позайматися час від часу. В Україні чоловіки менше займаються цим, ніж у багатьох інших країнах. Але щороку їх кількість зростає – дивляться на досягнення інших спортсменів.

ПРО УЧНІВ

- Серед ваших учнів є чемпіони?

- Так, і чимало. Одна дівчина стале чемпіонкою України з pole sport в категорії 30+, одна – в категорії "професіонали". Ще одна посіла третє місце в категорії "аматори"…

- А діти?

- Була дівчинка Вероніка, яка займалася з 10 по 12 років, а в 11 стала чемпіонкою України. Ще вона брала друге і третє місце. Але ми дуже серйозно з нею працювали – кожного дня. Дитина цього хотіла.

- Багато дітей тренуєте?

- Після перемог Вероніки батьки часто просять брати їхніх малюків – інколи беру одного-двох, але цілу групу не потягну. До дітей потрібно докладати особливо багато зусиль.

- Які якості найважливіші для перемоги?

- Бажання стати чемпіоном і вміння працювати. Треба любити спорт, розуміти, що комфортно буває не завжди. Не завжди все виходить, і інколи це складно приймати. Зате навіть по дітях помітно, коли вони досягають результатів, вони стають сильнішими духом, у них меншає страхів.

- Розкажете якусь історію метаморфоз?

- Та ж Вероніка була доволі боязкою, сором'язливою. Але вже після перших результатів стала більш відкритою і впевненою у собі. Якщо в тілі прибираються рамки, то і у свідомості теж. Чим більш розвинене твоє тіло, тим більше ти можеш сказати через рух і пластику.