Білл Гейтс назвав п'ять кращих книг 2016 року

Про це передає Depo.ua з посиланням на ain.ua.

"Якщо ви шукаєте, чого б такого почитати на святкових вихідних, можу порекомендувати вам кілька кращих книг з тих, що я прочитав за цей рік. Вони покривають еклектичний набір тем — від тенісу і тенісних туфель до геноміки та лідерства. Всі вони дуже добре написані, і кожна з них поглинула мене немов заяча нора, повна несподіваних інсайтів і задоволень", — написав мільярдер.

"Теорія струн", Девід Фостер Уолліс. Ця книга не має ні найменшого відношення до фізики, але вона дозволить вам виглядати розумнішим, якщо ви будете читати її, скажімо, в метро або літаку. Теорія струн являє собою набір з чотирьох найкращих оповідань про теніс, вид спорту, який я так і не зміг освоїти, будучи біля керма Microsoft, і який знову пристрасно намагаюся підкорити. Щоб отримати задоволення від цієї книги, не обов'язково захоплюватися грою або навіть переглядом ігор в теніс. Автор орудує пером так само вміло, як Роджер Федерер — тенісною ракеткою. І в цій книзі, як і в інших його блискучих роботах, Уоллес згинає мовні форми як Нео — металеву ложку.

"Shoe Dog", Філ Найт. Ці мемуари співзасновника компанії Nike являють собою чесне нагадування про те, як насправді виглядає шлях до успіху в бізнесі: брудна, усипана камінням і пастками стежка. За останні роки я кілька разів зустрічався з Найтом. Він супер привітний, але також досить потайливий, його важко по-справжньому взнати. Не думаю, що Найт намагається чогось навчити читача. Він переслідує мету цікавіше. Він розповідає історію настільки чесно, наскільки це можливо. Це дивовижна розповідь.

"Гени", Сіддхартха Мукхерджі. Докторів вважають "потрійною загрозою", оскільки вони лікують людей, навчають студентів-медиків і проводять дослідження. Мукхерджі, який займається всім цим в Колумбійському Університеті, є "чотирикратною загрозою", оскільки він ще й володар Пулітцерівської премії у якості автора. У своїй останній книзі Мукхерджі проводить нас минулим, сьогоденням і майбутнім генетики з особливим фокусом на етичне питання величезної важливості, яке спровокували останні досягнення в геномних технологіях. Мукхерджі написав свою книгу для неспеціалістів в даному питанні, оскільки розуміє, що нові геномні технології близькі до того, щоб дуже сильно зачепити всіх і кожного.

"Міф про сильного лідера", Арчі Браун. Люта передвиборна гонка цього року спонукала мене прочитати цю книгу, опубліковану в 2014 професором Оксфордського університету, який викладав політичне лідерство — хороше, погане, зле — більше 50 років. Браун показує, що лідери, які роблять найбільш помітний внесок в історію і людство в цілому, це не ті, яких ми вважаємо "сильними лідерами". А ті, які співпрацюють, делегують і домовляються — і розуміють, що жодна людина на Землі не може і не повинна знати всіх відповідей. Браун навряд чи міг знати, наскільки корисною його книга виявиться в 2016 році.

"Гідні згадки: Мережа", Гретхен Бакке. Ця книга про нашу старіючоу електричну мережу вписується в один з моїх улюблених жанрів: книги про буденні речі, які насправді заворожують. Частково мене зачаровує ця тема тому, що моєю першою роботою було створення контролерів енергосистеми на Північно-Заході. Але навіть якщо ви ніколи не замислювалися про те, як енергія потрапляє у ваші домівки, я думаю, ця книга переконає вас у тому, що електричні мережі — одне з найбільших інженерних чудес сучасного світу. І я думаю, ви зрозумієте, чому модернізація мережі настільки складна і критична для створення майбутнього чистої енергії.