Росія офіційно починає Сирійську війну. США у захваті

Схоже, саме такою логікою керуються у Держдепі США, дозволяючи Росії дедалі глибше вплутуватися в сирійську авантюру.

Заява держсекретаря США Джона Керрі про те, що його країна більше не вимагає негайної відставки президента Сирії Башара Асада, бо та, мовляв, може спричинити "повний крах сирійських державних інститутів", вже була оцінена читачами українських соцмереж як "здача Сирії Путіну".

На фоні цього рішення російського Радфеду дозволити використання російських військ в Сирії, а також офіційне звернення президента Сирії до РФ з проханням надати військову допомогу виглядає як формалізована підготовка до широкомасштабного втручання. І заяви про те, що все обмежиться виключно використанням ВПС, значать вкрай мало. Бо літаки не літатимуть з Росії - в них буде своя база в Сирії. Для охорони якої будуть потрібні війська - у великій кількості. І там, де росіяни офіційно використовуватимуть тисячу чи дві солдатів, вони цілком зможуть, в разі потреби, розмістити і десять тисяч - хто їх там рахуватиме. Досить згадати специфіку "охорони об'єктів Чорноморського флоту Росії" в Криму.

Втім, ні зради, ні навіть надто глибокої багатоходової інтриги з боку США в цій ситуації немає.

Бо в тому самому інтерв'ю телеканалу CNN держсекретар Керрі абсолютно відверто пояснив, що за рахунок своєї підтримки режиму Асада російська влада може зіпсувати залишки нормальних стосунків з усіма мусульманами-сунітами в близькосхідному регіоні. Якщо ще в когось із них були сумніви на рахунок Кремля - після стількох років поставок зброї Дамаску, намагання записати всіх мусульманських опозиціонерів в "терористи Ісламської держави" чи, врешті-решт, "дотепних коментарів" Лаврова під час переговорів з Саудівською Аравією.

За думку держсекретаря, майбутній крах російської "силової дипломатії" дасть США можливість натиснути на Москву і переконати Росію, що вирішити політичну кризу в Сирії без участі сунітів і без відставки Асада не вдасться.

І реакція сунітів на російські ескапади не бариться. Міністр закордонних справ Саудівської Аравії Адель аль-Джубейр вже заявив, що у Асада є тільки два варіанти: піти добровільно або дочекатися військової операції з його повалення. І така операція, схоже, почнеться незалежно від того, прикриватимуть Асада кілька десятків російських літаків - чи ні. Особливо зважаючи на той факт, що багаті країни Перської затоки за роки високих цін на нафту "затоварилися" засобами ПВО всіх можливих виробників.

В такий спосіб США, замість того щоб далі переконувати Путіна вести себе адекватно - і ставати об'єктом звинувачень у бажанні всіх підкорити своїм забаганкам та інтересам, дають йому можливість втягнутися в криваву колотнечу і на власній шкурі відчути, що таке громадянська і релігійна війна на Близькому Сході. По дорозі втративши частину не надто чисельних ВПС під вогнем засобів ПВО, які офіційно чи неофіційно, але неминуче надасть сирійській опозиції арабська спільнота. При тому Саудівська Аравія, яка на певний період призабула про тісну дружбу зі США, буде вимушена знову привітніше ставитись до Вашингтону - хоча б для того, щоб було де спокійно поповнювати запаси тих самих засобів ППО.

А Путін, тим часом, отримає свій приватний Афганістан - операцію в арабській країні, під вогнем радикально налаштованих моджахедів, яким байдужі правила ведення війни, і запаси зброї в яких регулярно поповнюються сусідніми державами. Схоже, господар Кремля поки не відчуває легкого історичного дежавю.