Хто і для чого купив бідному Єгипту дорогі "Містралі"

Швидкий і ефектний продаж злощасних "Містралів" Єгипту викликав, перш за все, задоволення за країну, яка зуміла як продемонструвати власні принципи, відмовившись від продажу зброї Росії, так і практично не залишилась в мінусі. Єгипет заплатить за "Містралі" не набагато менше за Росію (950 мільйонів проти 1,2 мільярди) - не отримавши при тому багатьох технологій, закладених в ці достатньо передові кораблі.

Втім, ця угода викликала і немало питань. Наприклад, економічна ситуація в Єгипті на даний момент далека від ідеалу, і купівля цяцьки за мільярд з гаком доларів - не зовсім те, що може собі дозволити єгипетський уряд.

При тому що самі "Містралі" - це тільки пів справи, бо вертольотоносцям потрібні вертольоти. Нехай навіть відносно недорогі, російські, для яких і розроблялись два в найближчому майбутньому єгипетські "Містралі", і до яких президент Єгипту вже приглядався в Москві. Два кораблі беруть на борт, приміром, близько 40 вертольотів. А кожен Ка-52 коштує від 20 до 25 мільйонів доларів - залежно від комплектації. Так набігає ще один мільярд доларів.

До цього слід додати ще й кораблі супроводу, бо єгипетський флот, що складається з доісторичних радянських підводних човнів та кількох теж немолодих американських фрегатів може й не вберегти цінні, але слабко озброєні кораблі від несподіваної атаки - особливо авіаційної, з використанням протикорабельних ракет. Високою якістю яких не так давно хвалився, наприклад Іран.

Витратити подібні кошти Єгипет явно не може. Втім, походження грошей з'ясувати не важко. Єдиною державою, яка може собі дозволити позичити Єгипту мільярди доларів на озброєння, є Саудівська Аравія. Ймовірно, за якоїсь участі ОАЕ.

Вочевидь, покупка "Містралів" - це один з перших кроків у реалізації плану по створенню спільніх арабських збройних сил, який давно лобіюють в Ер-Ріяді - і не тільки. Плану, в якому багаті монархії Перської затоки виконують роль фінансистів, а Єгипет - постачальника військової потуги.

Бо два "Містралі" - це, в першу чергу, не тільки плавучі аеродроми. Це ще й можливість оперативно доставити на кількасот миль близько тисячі піхотинців - з десятками БМП та танків, з готовими плавучими шпиталями, ну і з ударними вертольотами, звичайно.

Доставити хоч у столицю Ємену, до штурму якої готується десятитисячний арабський контингент, хоч у сирійські порти, хоч на край світу (і це не перебільшення - 30 добова автономність з дальністю плавання близько 10 000 миль дозволяють дійти практично куди завгодно. На "Містралях" на вимогу росіян зробили навіть підсилені корпуси для плавання в льодах).

Таким чином, союз арабських держав із локальної сили завдяки подібним придбанням може перетворитись на потужного регіонального гравця, здатного оперативно втручатись в перебіг подій на багатьох можливих театрах військових дій.
В першу чергу, звичайно, нові інструменти дозволять впливати на відносно слабких регіональних противників - на кшталт хуситів у Ємені. Для Ізраїлю ці сили не становлять істотної загрози через помітне відставання в повітрі. Але, наприклад, проти інтересів Тегерану, який вийшовши з-під санкцій спішно озброюється, і є на даний момент для багатьох сунітських держав загрозою куди більшою і загальнішою, ніж Ізраїль, "Містралі" цілком можуть бути використані. Якщо не проти території самого Ірану - то проти його експедиційних сил, якщо такі раптом десь виникнуть. Рівно як можливе використання "Містралів" і в сирійській війні - щоправда, тільки в разі угоди про ненапад як з західною коаліцією, так і з Росією - себто з усіма власниками сучасних повітряних сил, які беруть участь в конфлікті.

В будь-якому разі, наростання мобільності та вогневої потуги арабських сил може помітно змінити розклад сил як на Близькому Сході, так і в північній Африці.