Насіров і Саакашвілі домовилися не сваритися через митницю

Висновок про такі домовленості між Насіровим і Саакашвілі можна зробити на підставі одного досить незначного на перший погляд факту. На Херсонській митниці в якості першого зама стажується такий собі Олександр Гаврилюк, який до цього працював начальником митного поста в Іллічівську Одеської області. Треба все-таки пояснити, що спільного між Насіровим, Саакашвілі і Гаврилюком, але це буде екскурс в історію національних особливостей функціонування митниці в Україні взагалі, і в Одеській області зокрема.

Якщо хтось думає, що життя митниці - це суцільна контрабанда, то він глибоко помиляється. Насправді, питома вага контрабанди у всьому товаропотоці, який перетинає кордон України, становить не більше 5%. При чому, в основному митники не бажають ризикувати, покриваючи контрабанду. Там, звичайно, і гроші великі, а й ризик великий, тому як за контрабандою (не кажучи вже про такі речі як зброя і наркотики) дуже уважно стежать колеги-конкуренти з СБУ і МВС, які завжди раді "закрити" митника. У той же час майже 80% всього вантажопотоку - це абсолютно легальні вантажі, митному оформленню яких, звичайно, можна створити проблеми, за вирішення яких взяти гроші. Але й гроші тут невеликі і по шапці від начальства можна отримати. Везуть, наприклад, горіхи на фабрику "Рошен" якусь, а митник починає чіплятися ... Ну і справа не тільки в "Рошен" - чесний вантаж завжди більш-менш захищений законом, навіть якщо це невелика компанія. І створення йому перешкод - скандал, чого, природно, митниця не любить. Таким чином, залишаються ще 15% вантажів, яких можна умовно назвати "сірими". "Сірими" вони є, оскільки їх ввезення, оформлення та мінімізація митних витрат виробляються з використанням різних дірок у законодавстві та численних заплутаних нормативних актах, які регулюють цю сферу. Досвідчений митник завжди знайде причину зупинити "сірий" вантаж. Тому ось ця "сіра зона" і є найприбутковішою, оскільки виходить, що як би і закон не порушується, але і без прихильності митниці нічого не вийде.

Тепер повернемося в Одеську область в місто Іллічівськ, де всі основні вантажопотоки, що складаються з "білих" і "сірих" вантажів, проходять через два митних поста ПАТ ЗАЗ і ТОВ "БОНД". Обидві площадки представляють із себе територію, куди заганяються вантажі і де відбувається їх розмитнення і починається подальше проходження по Україні. Обидва підприємства борються за місце під сонцем, точніше, за право бути єдиним постом. І поперемінно вони домагаються на найвищому рівні, що митниця "закриває" конкурента. А, якщо бути точним, то митниця попросту переводить своїх співробітників на той майданчик, яка домовилася з начальством. Однак, це дещо інша історія. Справа в іншому - останні 5 років начальником митного поста, то на ЗАЗі, то на "Бонді" працював один і той же чоловік - Олександр Гаврилюк. Кажуть, що Гаврилюк просто віртуозний організатор обслуговування "сірої зони". Судячи з усього, його головною "дахом" в часи Януковича був начальник Одеської митниці Володимир Григор'єв. Той орієнтувався на найближче оточення Віктора Федоровича, а саме на Юру Єнакієвського. А останній вже вирішував, кому з одеських утримувачів "сірих схем" давати "працювати", а кому - ні. Революція фактично змела і Григор'єва, і Єнакіївського, начальників на Одеській митниці вже кілька змінилося, а от Гаврилюк залишається на своєму місці, і, судячи з усього, вже безпосередньо працює з Києвом і кількома головними одеськими гравцями на ринку "сірих вантажів". Але всю цю ідилію порушив "слон в посудній лавці" - пан Саакашвілі, який домігся призначення Марушевської в начальники Одеської митниці. І через це виникло деяке напруження і дискомфорт і в Києві, і в Іллічівську, і в грузинській команді. І ось був знайдений компроміс, як від усієї цієї непотрібної напруги позбутися.

Відразу обмовимося - ні Саакашвілі, ні Марушевська нічого не розуміють у "сірих схемах" на українській митниці. Але вони чудово знають, що такі схеми існують і працюють у них під носом, зі схвалення в Києві. Ловити за руку на цих схемах такого "професора" як Гаврилюк - це все одно, що студент спробує проекзаменувати свого викладача. Тим більше, що все це полювання може призвести до конфлікту з Насіровим. А ворогів зараз у Саакашвілі в Україні вже більше, ніж у Путіна в світі - це і Коломойський, і нардеп від БПП Олексій Гончаренко, і мер Одеси Труханов, і Яценюк з Аваковим. Крім того, Насіров як родич правої руки президента і глави НБУ Валерії Гонтарєвої, навіть для безкомпромісного Саакашвілі є дуже вже важкою мішенню. Спробуйте згадати, щоб Саакашвілі прямо критикував Насірова? Не згадаєте. Так у загальних рисах критика митниці була, але з переведенням стрілок на Яценюка.

З іншого боку, Саакашвілі розуміє, що з цими "сірими вантажами" він має репутаційні ризики - почне хтось копати і кричати, ну які-небудь громадські активісти (а їм ще й Аваков допоможе), а потім питання ... хто у нас відповідає за Одеську митницю? Як хто? Саакашвілі. Ага, зрозуміло. А ми думали, він чесний. Такий поворот Міхеіла Ніколозовича, який серйозно будує політичну кар'єру в Україні, абсолютно не влаштовує. А тому було прийнято "соломонове рішення" - нехай "сірі вантажі", які прибувають в Іллічівськ, по-тихому і по-швидкому транзитом котяться з Одеської області подалі ... або ближче. Наприклад, в Херсонську область. Власне, з цим і пов'язане рішення про переведення Гаврилюка в перші зами начальника Херсонської митниці, яка географічно близька до Іллічівська. "Професору митного права" Гаврилюку дадуть забрати з собою перевірених з десяток митників і все - справа в капелюсі: Саакашвілі буде спокійний, що на його митниці нічого не "крутять" і репутація його не постраждає, Насіров і одеські утримувачі "сірих схем" теж все збережуть за собою, ну і Гаврилюку добре - на вихідні додому з Херсона мотатися буде. Це ж не Київська область, куди його спочатку Насіров планував перевести.