Зрада по-новоросійськи, або Чи спонсорує Ахметов штурм Докучаєвська (КАРТА)

Поки в зоні АТО триває "повзучий наступ" в сірій зоні, а перемир'я обмежується лише відсутністю активних наступальних дій, в місті Докучаєвськ, що на південній ділянці фронту, активно поширюються чутки, що олігарх Ахметов "все порішав" і путінські "гібриди" мають здати місто "укропам".

Такі чутки народилися ще в лютому цього року, коли під час першої хвилі "повзучого наступу" українські військові зайняли стратегічну висоту перед містом. Місцеві мешканці одразу ж почали говорити, що така зухвалість та безкарність "укропів" пояснюється таємними домовленостями між вищим керівництвом "ДНР" та Ахметовим, якому конче потрібен Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат – одне з найбільших підприємств з видобутку та переробки вапняків і доломітів, які використовуються у металургійній промисловості. Власне до війни цей ДФДК входив до групи "Метінвест", одним з акціонерів якої був і СКМ Ахметова. То ж, аби повернути під свій контроль цінний актив Рінат Леонідович і задумав такий хитрий план.

Такі чутки, варто зазначити, мають певне підґрунтя. Варто нагадати, що під "ДНР" місто потрапило в серпні 2014 року, коли під натиском росіян українські війська фактично без бою залишили південну частину Донецької області. Чималу роль в цьому зіграли сепаратистські настрої керівників "Метінвесту" на місцях, так і місцевого населення в цілому.

Пікантності додає той факт, що за Мінськими угодами лінія фронту повинна була стабілізована станом на 19 вересня 2014 року, а сам Докучаєвськ та прилеглі території повинні були опинитися під контролем України. Але на той момент засобів для силової зміни лінії зіткнення не було, тому зафіксували положення "де факто".
Тепер трохи зупинимося на нинішньому положенні ДФДК - фактично комбінат відрізаний від своїх ключових споживачів. В результаті диверсій кілька разів був зруйнований залізничний перегін ст. Оленівка - ст. Південнодонбаська, за яким продукція комбінату раніше надходила металургам Маріуполя, Запоріжжя, Дніпропетровська і Кривого Рогу. Хоча він періодично і відновлює свою роботу, але з кожним місяцем продукції відвозиться все менше. Виробниче навантаження комбінату знизилася більш ніж в 10 разів - сьогоднішнє відвантаження становить не більше 30 тис. тонн на місяць, в той час як в 2014 році, до початку активних військових дій, комбінат відвантажував по 400-450 тис. тонн. З лютого 2015 роки 70% персоналу ДФДК виведені в простій з оплатою 2/3 від встановленого окладу.

Природно, що такий стан зовсім не влаштовує Ріната Ахметова і керівництво шукає якісь варіанти. І ось одним з варіантів, які лежать фактично на поверхні є "договірняк" про передачу Докучаєвська на тих чи інших умовах українській владі. У чому-чому, а в договорняках товариш Ахметов набив руку. Тим більше, якщо вдасться переконати як Київ, Брюссель і Москву, що ніякий пункт Мінських угод при цьому не порушений.

З іншого боку, з моменту появи цих чуток минуло уже три місяці, а жодних спроб влаштувати переможний наступ на Докучаєвськ ЗСУ так і не здійснили. При цьому продукція ДФДК не є для підприємств Ахметова такою вже безальтернативною.

Тим не менше, розповсюдження подібних чуток, як не крути, виявляється доволі вигідним в першу чергу українській армії. По-перше, чутки про "зраду" та "злив" мусять підривати моральний дух серед бойовиків "ДНР". По-друге, вони підривають серед підданих авторитет головного терористичного "вождя" Олександра Захарченка та вождів калібром поменше, які за спиною у мужніх "новоросів" здають "кривавій хунті" цілі міста. І по-третє, такі чутки є ударом і по самому Ахметову, про ставлення українців до якого зайвий раз нагадувати не варто. Виходить так, що колишній "господар Донбасу", якого хіба що ледачій ще не звинувачував у співпраці з терористами "ДНР", веде таємні перемовини з терористами, нехай і з метою повернути якесь місто під український контроль. З іншого боку це не додає любові до Ахметова і ватній публіці.

То ж подібні чутки цілком могла запустити у "ватні маси" і українська агентура. Хоча більш імовірним виглядає варіант, що ці чутки серед бойовиків виникли самі собою і є втіленням природнього страху перед можливим українським наступом та певної недовіри до "влади" в "ДНР", і чим більше подібних чуток ширятиме в головах "ватного воїнства", тим краще для нас.