Жизнь і смерть ополченця Пісі. Ілі краткая історія государства Новоросія

Обережно! Ненормативна лексика!

Історію розповідаю коли бійці інших підрозділів розпитують як там ваще в Луганді народ?

Коли на Луганщині явились сепари, то вся наркота туда...

- Дядьку, може поселення наркомани турбують? Чи місцеві мусора? Нам похуй, кажіть, ми наведемо порядок.
- Та нету же нікого с наркоманов.
- Шо всі там?
- Ну да, как токо началось. Всє туда. Даже воров поменьше стало.

Піся був непоказний луганський нарік. Але чи гучне поганяло, чи карма така. Деталі його життя допливали до мене раз по раз. Від самих різних людей.

Піся сидів на жорсткій наркоті, авторитетом не користувався. Пішов у ополчення. Казачкі сепарські і зараз щільно під травою. А Піся тоді досягнув ідеального буття. Бо можна було і ширятися, і шастати з автоматом.

Із моєї розмови з місцевим хлопцем:

- Я рускій! І что? Я за Украіну!!! Сюда как сепари прішлі я тож не знал шо будет. Ну, понімаєш, може там в натуре ізмененія. Думал посмотрю. А как увідєл єті рожи наркоманскіє, да всех урок с автоматамі.. Йой, мама дорогая, ми у кого мозгі билі, то всє всьо понялі.

Піся з пацанами, справжніми ″казакамі″, отримав задачу тримати блок-пост на мосту. На дорозі зі Станиці на Луганськ. Там щодня тягнувся народ до міста.

- Іду я, тормозіт меня. Смотрю Піся с автоматом. Я говорю:″Піся ти шо охуєл? Ти хоть і с автоматом я тебе сейчас пізди дам!″

Холодна недоброзичливість сусідів до бойового подвигу Пісі розганяла вранішній кумар... Мабуть Піся нервував через те. А ще тому, що загинули в ополченні друзяшкі. І Ванька з Октябрськой. І Веталь Булька. І Колька Рижий. І Стас з Островської. І Льоха з Ніколаївки.

Наркомани гинули, а ватажки віджимали хороші машини і каталися досхочу.

Неясно коли саме Піся вирішив зробити чергові зміни у житті. Точно в час невдалий. Піся пішов ва-банк і спробував щось віджати.

І був розстріляний російським підрозділом.

...

- Діду, а ополченци у вас додому шастають?
- Шо? Хуєта?
- Яка хуєта?
- Ну ополченци. Ми іх хуєта називаєм. Нє.. Нє ходят. Хто сдох, а хто там сідіт.

Не варто переживати, що з комендантською годиною і захопленням влади росіянами у сепарів побільшало порядку.

Просто рускіє взяли на себе роль ХУЄТИ.

Моє серце карателя в перший вечір під Луганськом зігрів радіоперехват. Сепарська ментівська частота шипіла: ″Внимание! Группа в масках, с автоматамі, ограбілі дом, укралі чєловєка. Скрилісь на дєвятке с російскімі номерамі″. 

Автор: Жека Карась