Чи підірвуть гібриди Путіна на Донбасі екологічну бомбу

На тлі призначення нового Генерального прокурора, проведення чергового Євробачення, скандалу із закриттям сайту "Миротворець" майже непоміченою пройшла інформація від "Інформаційного Спротиву" про те, що на окупованих територіях поширюється інформація, що у разі початку наступу ВСУ буде завдано масований удар по Павлопольській дамбі в руслі річки Кальміус. Нібито це призведе до катастрофічних наслідків виходу з берегів Павлопольського водосховища, в якому міститься до 76 мільйонів кубічних метрів води.

Відкинувши у бік технічні деталі (за оцінками фахівців, для реального результату потрібно закласти близько тонни вибухівки безпосередньо під дамбу, яка, до того ж, не контролюється бойовиками) потрібно відзначити, що "ІС" привертає увагу до реальної проблеми. Проблеми екологічної безпеки всього Донбасу.

Адже Донбас - промислово навантажений регіон і фактично являє собою суцільну екологічну бомбу. Якщо говорити, наприклад, про дамби, то набагато більшу небезпеку становить продірявлена дамба на річці Нижня Кринка, в результаті прориву якої може бути затоплена Зуївка, Троїцько-Харцизьк та Зугрес.

А чого варті "продукти життєдіяльності" численних металургійних і хімічних підприємств? Це і добре відомі на Донбасі "хвостосховища" - відстійники, відгороджені від водних об'єктів дамбами. Подібні ставки є при "Горлівському хімічному заводі", "Стиролі", "Азоті", "Лисичанській соді" та на інших підприємствах. Результати руйнування таких об'єктів непередбачувані, токсичні відходи можуть потрапити в річки та інші водні об'єкти і катастрофа торкнеться не тільки Донбасу, а й сусідніх регіонів, в тому числі російських. Чи думають про це "куратори", коли дають в руки погано навчених бойовиків такі потужні системи зброї, як "Град"? Явно ні.

Варто сказати, що навіть без ведення бойових дій подібні об'єкти потребують постійної технічної підтримки, чого окупаційна адміністрація забезпечити явно не може.

"Точкою апокаліпсису" на сьогоднішній день є Горлівка, на околицях якої бойові дії практично не припиняються ні на день. Тут і відстійники "Горлівського хімічного заводу", і відходи, що містять ртуть, поховані на шахті 2-біс, де видобували кіновар – сировину для виробництва ртуті. А закриті шахти і ті, що закриваються? У тій же Горлівці при закритті шахти "Кочегарка" на початку 2000-х років метан став накопичуватися поряд з поверхневим шаром і навіть у підвалах приватного сектору і багатоповерхівках.

Тоді трагедії вдалося уникнути лише пробуривши кілька десятків дегазаційних свердловин і передавши водовідлив на сусідню шахту. Зараз грошей у "молодої республіки" на підтримку всієї інфраструктури просто немає і страшно навіть уявити наслідки вибухів будинків від метану, що накопичується в підвалах.

Не меншу небезпеку представляють і шахтні терикони, особливо "гарячі", в яких висока концентрація залишкового вуглеводню. Фактично ці терикони гріються і горять зсередини. Залишені на самоплив вони призводять до катастрофічних наслідків. Причому такі катастрофи були і в часи незалежності, коли гроші на екологію худо-бідно, але виділяли. Згадаймо хоча б гучний вибух терикону селища Нахаловка з безліччю трупів...

У Донецьку крім численних шахт, які поволі закриваються, велику небезпеку представляє могильник радіоактивних відходів, які зберігаються на території Донецького казенного заводу хімічних виробів.

Таким чином можна говорити, що "стараннями" самих жителів Донбасу регіон поступово перетворюється в зону екологічного лиха, яка незабаром буде непридатна для життя. Ліквідація наслідків екологічної катастрофи на території Донецької та Луганської областей може забрати багато десятиліть і потребує величезних фінансових коштів, яких у держави на сьогодні просто немає. І ця проблема теж має ставитися на міжнародному рівні, і чим швидше, тим краще...