Скільки років триватиме "нормандська" імітація миру на Донбасі

Канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Франції Еммануель Макрон зробили спільну заяву щодо України і конфлікту на Донбасі. Все звелося до чергового занепокоєння: "Франція і Німеччина з жалем відзначають, що ситуація з безпекою в східній частині України покращилася незначно". Мова про "шкільне перемир'я", яке оголосили з 25-го серпня. Воно не є чимось незвичним - чергове послаблення бойових дій на Донбасі перед першим вересня і початком нового навчального року. Так відбувається щороку, втім у 2017-му в інформаційному просторі висвітлювати ці процеси почали трошки інакше. Коли потрібно було зібрати врожай, з 24-го червня оголосили "хлібне перемир'я", яке послабило бойові дії на кілька днів, а згодом ми отримали бої під Красногорівкою в липні із нашими втратами внаслідок нападу ворога із танками... Загалом втрати лише за липень сягнули 22 загиблих бійців ЗСУ. Втім - вдень бойові дії згасали, поки у полях працювали комбайни. Тепер - "шкільне перемир'я", яке стало можливим після чергової телефонної розмови з керівниками держав "нормандської четвірки". Під час неї лідери Німеччини, Франції та Росії разом з Україною підтримали рішення тристоронньої контактної групи про оголошення перемир'я. І воно дійсно в певній мірі працює. Вже третій день ворог практично не використовує міномети, а кількість обстрілів впала до 18 зафіксованих випадків, в основному зі стрілецької зброї та гранатометів. З 25-го серпня у лавах ЗСУ немає загиблих. Проте, і повного припинення вогню також нема. Перестрілки розпочинаються традиційно увечері.

"Ми наполегливо закликаємо президента Путіна і президента Порошенка повністю виконувати свої зобов'язання, відкрито і ясно підтримати режим припинення вогню", - йдеться в спільній заяві Берліна і Парижа.

Порошенко вже прогнозовано відповів, що передусім заклик стосується президента Росії Володимира Путіна: "Вітаю заяву лідерів Німеччини та Франції із наполегливим закликом, передусім, до президента Росії, як країни-агресора та сторони конфлікту, забезпечити повне дотримання режиму припинення вогню у зв'язку з початком навчального року. Режим припинення вогню має набути всеохоплюючого характеру, створивши сприятливі умови для просування мирного процесу з метою відновлення суверенітету та територіальної цілісності України", – наголосив президент.

Втім, вся ця ситуація є вже звичною картиною після початку Мінського процесу. Занепокоєння Європи було як після боїв і захоплення Дебальцевого, так і після загострення у Мар'їнці, Авдіївці, про "неповноцінне виконання Мінська" канцлер Німеччини говорила ще в травні під час брифінгу з Порошенком. Наразі все виглядає так, що Європа певним чином знімає із себе відповідальність за конфлікт. Мовляв, ми робимо все можливе для миру, а вони - Порошенко і Путін - не докладають зусиль. Своїми заявами як Меркель так і Макрон грають у миротворців, щоб демонструвати власну діяльність. Втім, рецепту завершення війни на Донбасі немає в жодної сторони конфлікту і учасників мирного процесу. Точніше, він є - виведення російських військ і припинення підтримки бойовиків Росією. Втім, такий варіант не влаштовує Москву, що і зрозуміло. Так само, варіант Москви із її умовами припинення війни, виборами на Донбасі і так далі не влаштовує Київ, Берлін, Париж і Вашингтон. Тому найкращий з можливих на сьогодні варіантів для Донбасу - це ось такий хиткий напівмир із поодинокими обстрілами, без загиблих військових та мирних жителів. Втім, за ці два роки після "Мінська" режимів припинення вогню, перемир'їв було надто багато і всі вони завершувалися поновленням бойових дій із захопленням шматків "сірої зони" як ворогом так і ЗСУ, щоправда наша армія дії на територіях, які відповідно із "Мінськом-1" мають бути під українським прапором. Проте сьогодні, на четвертий рік війни, із великою кількістю фортифікаційних споруд, мінних полів по обидва боки фронту, і зближенням позицій - на великій кількості ділянок сторони відокремлюють 100 метрів, подальші військові дії на Донбасі можуть бути або позиційними з обстрілами, вилазками ДРГ, снайперів, або масштабними з використанням бронетехніки і великими втратами з обох сторін. Окопна війна, як і "Мінськ" можуть тягнутися ще дуже довго. І, схоже, всі сторони з цим вже майже змирилися. Курт Волкер після зустрічі з Владиславом Сурковим в інтерв'ю Financial Times дав зрозуміти, що діалог з Росією по Донбасу завершений. І кожен лишився при своїй думці. Росія збирається змиритися із санкціями і з Донбасу не піде навіть попри послаблення власної економіки. Ні США, ні Європа не піде на поступки Росії, санкції не зніматимуть, але і воювати в прямому за Україну ніхто не буде. Максимум - США нададуть українцям летальну зброю, але ще добряче подумають. "Мінськ" зайшов у глухий кут, але й іншого варіанту окрім такого "Мінська" в жодної зі сторін немає. Якщо США та Європа ще можуть подумати над збільшенням санкційного тиску на Росію, то Москва здатна розраховувати виключно на силові аргументи. Проте, наскільки вдалим для неї з послабленою економікою буде можливе загострення на Донбасі сказати складно. Великої війни не буде - цього не потягне російська економіка. Буде хиткий мир. Оскільки, як Україна із Заходом, так і Москва роблять ставку на одне й те саме. Путін сподівається, що рана Донбасу і постійна уповільнена війна із внутрішнім розхитуванням знищить українську економіку. А ми разом із союзниками думаємо так само, тільки з прицілом на Росію плюсуючи собі санкції в арсенал.

На фоні всього цього Макрон, Меркель, Волкер, Меттіс, Путін ба навіть Трамп час від часу робитимуть якісь заяви, проводитимуть діалоги, "нормандська четвірка" зустрічатиметься. Відбуватиметься імітація вирішення конфлікту. І в цій імітації так само прийматиме участь і наша верхівка разом з Порошенком. Ось законопроект по реінтеграції Донбасу можуть внести у залу ВР. Він, по суті, не вирішує нічого. Росію назвуть агресором на четвертий рік війни не на словах, дозволять оборонятися (а зараз ми що робимо?) але, як бути з амністією і наскільки там підготовлені запобіжники, щоб результатом цього Закону не став такий бажаний для Кремля протест суспільства?

Судячи за все, ми увійшли в тривалий процес імітації вирішення проблеми Донбасу, з яким жодна сторона не знає що робити. І дуже скоро на поодинокі постріли під час сотого умовного "шкільного перемир'я" й уваги ніхто не звертатиме, настільки це буде буденно. Років за п'ять ...