Скандальна статистика: Як Росія опинилася в ТОП-3 імпортерів української зброї

Вчора, 16 березня, український інформаційний простір сколихнула несподівана новина. Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI) опублікував дані, згідно з якими Росія нібито увійшла у трійку найбільших імпортерів українського озброєння за 2016-2020 роки.

Низка ЗМІ одразу ж підхопила "зраду", а Державне підприємство "Укроборонпром" оперативно виступило з офіційним коментарем.

"Укроборонпром" відповідально заявляє, що з кінця серпня 2014 року жодне підприємство Концерну не уклало жодного експортного контракту, а відтак не відвантажило жодної одиниці озброєння чи військової техніки (ОВТ) до Російської Федерації. Відповідне рішення Ради національної безпеки та оборони України від 27 серпня 2014 року про припинення експорту товарів військового призначення та подвійного використання до Росії введено в дію указом президента України", – йдеться в офіційній заяві Держконцерну, який є монополістом у сфері експорту товарів військового та подвійного призначення.

Також в "Укроборонпромі" зауважили: SIPRI хоч і стверджує, що показники беруться з відкритих джерел, які це саме джерела, – не вказує. 

Depo.ua вирішив розібратись у ситуації.

Що таке SIPRI

Стокгольмський інститут дослідження проблем миру (SIPRI – Stockholm International Peace Research Institute) – це міжнародний аналітичний центр, що спеціалізується на дослідженні збройних конфліктів, озброєнь, контролю за озброєнням та процесами роззброєння.

Центр був заснований у 1966 році у Стокгольмі (Швеція) і з того часу надає дані, власний аналіз та рекомендації, засновані на відкритих джерелах.

У 2014 році SIPRI потрапив до переліку 3-х найкращих аналітичних центрів, що знаходяться за межами США. У 2016 році – до топ-28 аналітичних центрів у світі.

Таким чином репутація організації така, що їй прийнято вірити на слово, особливо не заглиблюючись у деталі. Але не все так просто.

Методика здійснення розрахунків SIPRI

У SIPRI відкрито декларують, що вони не рахують безпосередньо фактичні об'єми купівлі-продажу озброєнь, а вираховують їх за допомогою спеціально розробленого алгоритму "значення показника тенденції" (Trend-Indicator Value, або TIV).

TIV бере за основу не ціну конкретної одиниці зброї, а її умовну вартість як "військового ресурсу". 

Конкретну зброю порівнюють із певним еталоном на основі розміру та експлуатаційних характеристик (ваги, швидкості, дальності та корисного навантаження); типу електроніки, механізмів завантаження чи розвантаження, двигунів, колій або коліс, озброєння та матеріалів; року виробництва.

Зброї, яка вже перебувала на озброєнні в іншій країні, присвоюється 40% вартості нової зброї. Вживана зброя, яку постачальник суттєво відремонтував або модифікував перед продажем, отримує 66% вартості нової зброї.

При цьому SIPRI обчислює обсяг передач зброї між усіма сторонами і кількість систем або підсистем зброї, доставлених у певному році. Ці дані призначені для створення загальної одиниці вимірювання і використовуються для наглядності потоків зброї до певних країн з часом.

У випадках, коли існує угода про передачу зброї, виробленої двома або більше країнами, що співпрацюють, і якщо незрозуміло, яка країна здійснить остаточну поставку, постачальники перераховані як "багаторазові" (що це означає в SIPRI не пояснюють, – ред.), а там, де це можливо, вказується найбільш вірогідний постачальник або одержувач.

А для любителів "зради" на своєму офіційному сайті SIPRI окремо наголошує, що дані її досліджень є лише орієнтиром для обчислення тенденцій.

"Дані SIPRI TIV не відображають ціни продажу зброї. Тому їх не слід безпосередньо порівнювати з валовим внутрішнім продуктом (ВВП), військовими витратами, величиною продажів або фінансовою вартістю експортних ліцензій, намагаючись виміряти економічний тягар імпорту зброї або економічні вигоди від експорту. Їх найкраще використовувати, як вихідні дані для обчислення тенденцій міжнародних передач зброї протягом певного періоду, загальних відсотків для постачальників та одержувачів та відсотків для обсягу передач до або з певних держав", – наголошують в SIPRI.

Що з Україною та Росією

Також на офіційному сайті SIPRI є можливість самому абсолютно безкоштовно і в режимі реального часу замовити результати їхніх аналітичних досліджень, задавши потрібні параметри.

Ми скористались цією опцією і з'ясували, що Україна, за даними досліджень SIPRI, й справді постачала Росії продукцію військового призначення за вказаний період. Однак, як видно зі згенерованої таблиці, ці поставки зменшувались з кожним роком і остаточно припинилися в 2018 році:

Якщо задати параметри не за країною, а за категорією зброї, то побачимо, що Україна за цей же період експортувала на весь світ (на жаль, не можна одночасно задати країну і категорію зброї) наступні види озброєнь: літаки, бронетехніку, артилерію, двигуни, ракети і кораблі.

А якщо поцікавитись, що за цей же період часу імпортувала Росія з усього світу, то побачимо лише одну позицію: літаки.

Таким чином можна зробити висновок, що за даними досліджень SIPRI, за період часу 2016-2020 років Україна могла продати Росії (а Росія, відповідно, купити в України) лише літаки.

На жаль, інформації – які саме літаки, в якій кількості і за якою ціною – у звітах SIPRI немає. Але з відкритих джерел відомо, що в Україні літаки військового призначення виробляє лише одне підприємство – ДП "Антонов". Також відомо, що жодного літака за період після 2014-го року Україна на Росію не продала. Або зробила це дуже непомітно – настільки, що жоден журналіст-розслідувач цього не побачив. Наскільки реально в наші дні непомітно продати головному ворогу військовий літак – судіть самі.

Можна припустити, що у дослідженнях SIPRI мова йде про літак Ан-70 розробки українського ДП "Антонов" за участі російських підприємств. Принаймні, є інформація, що у прес-службі ДП "Антонов" 30 березня 2012 повідомляли про домовленість між українською та російською сторонами щодо серійного виробництва літаків Ан-70 на ДП "Антонов" (Київ, Україна) і на ВАТ "ВАЛТ" (Воронеж, Росія).

Цілком можливо, що були навіть укладені якісь контракти і здійснені авансові платежі, від яких і відштовхувались аналітики SIPRI. Але це не точно.

Як би там не було, та після російської агресії щодо України, програму Ан-70 було заморожено і жодного літака виготовлено так і не було ані в Україні, ані на Росії (згідно з проектом, співвідношення українських і російських комплектуючих в Ан-70 складало приблизно 50/50, що сильно ускладнює імпортозаміщення).

Резюме

Отже, що ми маємо у сухому залишку:

1. За даними досліджень SIPRI, Україна продавала Росії продукцію військового призначення у період з 2016 по 2020 роки.

2. За даними досліджень SIPRI, Росія за цей період часу купувала в якості продукції військового призначення лише літаки.

3. Ані з офіційних, ані з неофіційних джерел невідомо про жоден випадок продажу Україною Росії будь-яких літаків за цей період часу.

4. Наскільки дані досліджень SIPRI близькі до реальності – кожен вирішує сам.