Шустер і Путін не дають ГРУшникам жодного шансу повернутися додому

Сьогодні суд заслухав кількох свідків по справі російських ГРУшників Єрофєєва та Алєксандрова, в тому числі і популярного телеведучого Савіка Шустера. На тлі цих свідчень лінія захисту російських військових виглядає не надто переконливою, але це навряд чи сильно хвилює когось у Кремлі.

Втім, коротко нагадаємо хронологію подій. Євген Єрофєєв та Олександр Александром були схоплені пораненими навесні цього року під містом Щастя. В короткому бою, що завершився для ГРУшників полоном, загинув один український військовий. З самого початку обидва росіянина не приховували, хто вони і звідки і неодноразово на камеру заявляли, що є кадровими військовослужбовцями Збройних сил Російської Федерації і виконували в Україні накази свого командування. При цьому і Алєксандров, і Єрофєєв стверджували, що в полоні до них ставляться добре, не знущаються та надають необхідну медичну допомогу. Справа ГРУшників широко розлетілася в ЗМІ, як в Україні так і в Росії. На батьківщині полонених вдалися до звичної в подібних випадках риторики, мовляв, з армії обидва уже звільнилися, і воювали за терористичні республіки виключно за покликом серця, добровольцями.

Отже суд над Єрофєєвим та Алєксандровим, яких звинувачують у тероризмі, мав стати черговим сеансом викриття російської агресії проти України. При чому дуже добре висвітленим в пресі. Але в суді ГРУшники свою свідчення різко поміняли, мовляв, ніякі вони не бійці спецназу ГРУ, а міліціонери "ЛНР". А те, що раніше говорили – так обмовили себе, не витримавши катувань від карателів кривавої хунти. Тож від попередніх зізнань ГРУшники рішуче відріклися, і тепер обвинуваченню в суді доведеться доводити не лише вину російських спецпризначенців а ще й те, що вони кадрові російські військові.

Цілком очевидно, що поміняти свідчення полонених напоумили російські дипломати, які неодноразово зустрічалися з Єрофєєвим та Алєксандровим. Адже російській стороні черговий сеанс викриття її агресії в Україні зі зізнаннями самих агресорів не дуже то і потрібен. Тож Москві було дуже бажано, аби ГРУшники гнули в суді стандартну пропагандистську лінію і дотримувалися офіційної російської версії про "міліціонерів-добровольців". Вмовити росіян-терористів було не так вже й складно. Єдине, чого мабуть хочуть Єрофєєв з Алєксандровим – це повернутися додому, до батьків і дружин живими. І тут єдиний шанс – це імовірний обмін. Але у разі співпраці з українським слідством, обидва вважатимуться в Росії не інакше як "прєдатєлямі" та посіпаками "фашистської хунти". А вимінювати зрадників є сенс лише для того, аби потім показово покарати. Ці просту думку, певно і пояснили воякам московські дипломати. Натомість, у разі стійкості та ідеологічної правильності в суді їм певно пообіцяли відносно швидкий обмін.

Однак цей нехитрий прийом загнав полонених росіян в глухий кут, і майбутнє Єрофєєва та Алєксандрова виглядає не надто райдужно. По-перше, їхня версія про "міліціонерів ЛНР", яка і з самого початку виглядала не надто переконливою, ризсипається в суді як картковий будиночок. Справа в тому, що на першому етапі полону ГРУшники встигли надавати купу інтерв'ю, в тому числі і студії Савіка Шустера. І останній в суді чітко підтвердив, що полонені аж ніяк не виглядали людьми, яких катують чи навіть морально тиснуть аби змусити до зізнання. Також цілком очевидно, що Єрофєєв і Алєксандров чітко усвідомлювали свої слова та не були під впливом психотропних речовин. Про це ж заявили в суді і інші допитані свідки. То ж нічого подібного на викриття злочинів хунти ніяк не клеїться. Звісно, навряд чи такий перебіг подій сильно засмучує дядечок у Кремлі - там і не сподівалися когось переконувати в цивілізованому світі, а для внутрішньоросійського споживача, який "хаває" все підсунуте російським агітпропом, і "так сойдьот". 

По-друге, своєю відмовою від попередніх свідчень ГРУшники позбавили Україну хоч якоїсь мотивації їх обмінювати. Звісно, Єрофєєва і Алєксандрова радісно обміняли б, приміром, на Надію Савченко з Олегом Сенцовим, але ймовірність подібного обміну зараз виглядає просто мізерною. Не для того влаштовували показові судилища над українцями, аби потім так легко відпустити. Та й хто такі для Росії Сєнцов і Алєксандров? Рядові, яких за сталінським заповітом, на генералів не міняють. Вони мають таку ж вагу як і інші росіяни загиблі на гібридній війні з Україною, тобто не можуть розраховувати навіть на належне поховання.

Отже, Єрофєєву і Алєксандрову уже не світять ані якісь поблажки з боку української влади, ані особливе піклування з боку російської. Якогось іншого майбутнього окрім вироку та довгого тюремного терміну для них не проглядається.