Світлодарська дуга та "чотирикутник смерті" для "ЛНР" та "ДНР"

Аналітики групи "ІС", вивчаючи хід останніх бойових дій у районі населених пунктів Логвиново і Нижнє Лозове, прийшли до наступних висновків (аналізуючи дії ЗСУ, використовувалися дані виключно з відкритих джерел, при аналізі дій супротивника – інформація мережі групи "ІС").

Про це пише у своєму "Фейсбуці" Дмитро Тимчук.

Утримання самої "Світлодарської дуги" має сенс для українського командування, за великим рахунком, лише з однієї головної причини, яку ми вказували ще влітку 2014-го року: саме з цього району, в разі прийняття рішення українським вищим військовим керівництвом в проведенні широкомасштабних наступальних дій (що на даний момент уявляєтться досить сумнівним), можна оперувати силами і засобами для нанесення основних ударів по силам терористів як "ДНР" та "ЛНР". В цьому випадку доля всієї кампанії безсумнівно б вирішувалася в "чотирикутнику" Дебальцеве–Червоний Промінь–Шахтарськ–Єнакієве. Для ЗСУ встановлення контролю в тому чи іншому вигляді над територією в даному "чотирикутнику" було б ключем до взяття під свій контроль всіх окупованих територій Донбасу.

Саме тому влітку 2014-го року українські війська прагнули взяти під свій контроль цей район, оперуючи з південного і північного напрямків одночасно. Оволодіння цим районом відкриває цілий ряд оперативних можливостей для подальших наступальних дій (очевидно, саме це і було однією з причин рішення утримувати Дебальцевський плацдарм "до останнього" взимку 2014-2015 рр.).

Те, що ми спостерігаємо сьогодні в районі Світлодарської дуги – по суті, наслідки цих в цілому цілком адекватних планів "операторів" органів військового управління ЗСУ, розроблених влітку 2014-го, і які зруйнувалися з початком масового введення на Донбас підрозділів ЗС РФ і проривом російських військ в районі Амвросіївки і південно-західніше Луганська у серпні 2014-го. "Контрольний постріл" російсько-терористичних військ з Дебальцевского плацдарму взимку 2014-2015 рр. остаточно "вбив" цю красиву розробку.

Тим не менш, протягом останніх місяців події на ділянці від Світлодарська до Новозванівки (район Попасної) розвивалися досить інтенсивно. Головною причиною цього була активна оборона українських військ на даній ділянці. Більш того, у деяких випадках українські війська не тільки оборонялися, але і "вклинювались" в так звану "сіру зону", поступово відтісняючи формування бойовиків і російських військ на південь. Із зрозумілих причин це не викликало захвату в командування російсько-терористичних військ.

У той же час, з боку останніх спостерігалося досить виразне бажання взяти під свій контроль Вуглегірську ТЕС (н. п. Світлодарськ), або, принаймні, притиснути українські війська до "межозерному дефіле" в ключовому пункті всієї системи оборони українських військ – н. п. Луганське, і таким чином не тільки убезпечити свою головну рокаду між "ЛНР" і "ДНР" в районі Дебальцеве, але і створити в свою чергу загрозу захоплення н. п. Бахмут. Зовсім не випадково, у зв'язку з цим, терористи різко активізувалися в районі південніше Попасної, від Новозванівки до Рассадок, намагаючись зобразити свою «зацікавленість» у напрямку північ Миронівського водосховища і таким чином відволікти частину резервів сил АТО з вершини "дуги" на її лівий фланг, водночас активно завдаючи ударів за передовими позиціями українських військ в районі Луганського і Світлодарська, водночас ущільнюючи свої бойові порядки на ділянці між Гольмовским і Лозовим. Звідси і активне застосування противником артилерії і бронетехники на даних ділянках останнім часом.

В останні дві доби головні події розгорнулися на ділянці між н. п. Лозове і Нижнє Лозове по обидва боки траси Е40. Зрозумівши, що інтенсивні вогневі нальоти, включаючи схеми "танк+міномети" і "БМП+міномети", а також дії піхотних груп бойовиків при підтримці мінометів і станкових гранатометів, надають на українські війська, що стоять в обороні,  мінімальний вплив, бойовики вирішили різко наростити зусилля. Тим більше, що протистоїть їм на цій ділянці 54-а окрема мотопіхотна бригада ВСУ (а тим більше, на стику двох батальйонів) не могла вважатися "серйозним супротивником" за «даними військової розвідки ДНР».

Приховано підтягнувши артилерію (4-х батарейний дивізіон) і посиливши свої передові підрозділи (в основному зі складу 7-ї «окремої мотострілкової бригади оперативного командування «Донецьк», воно ж – «1 АК ДНР»), довівши таким чином чисельність ударної групи до рівня БТГ, терористи вирішили одним коротким, але потужним початковим ударом відкинути сили АТО до їх початкових укріплень в районі південніше Луганського.

Однак «військова розвідка "ДНР" сильно помилялася, низько оцінюючи боєготовність 54-ї омпбр ВСУ. Бойовики, очевидно, формували свої "розвідзведення" виключно на основі зовнішніх спостережень, коли на передовій сили АТО в цьому районі пересувалися в основному на "мобілізованій" техніці (в зведеннях "розвідки ДНР" фігурував, за нашими даними, термін "військовий колгосп"). В реальності виявилося, що бригада ВСУ має і бронетехніку, і серйозний потенціал вогневих засобів, "дозволених" Мінськими угодами.

Зважаючи на це, вирушивши через пологий повороту траси Е40 ударна група противника (до двох рот з танковим взводом і до десятка ББМ), з вихідної позиції в районі між н. п. Нижнє Лозове і Логвиново, тут же потрапила під щільну вогневу обробку сил АТО із замаскованих і обладнаних позицій. Водночас підрозділи ЗСУ, розділившись на дві підгрупи, завдали удару по ударної групи противника, що зупинилася,  з двох сторін, переносячи удар в її тил (фактично - по опорному пункту бойовиків, який прикривав її лівий фланг). Характерно, що в цей же час артилерія противника нанесла вогневі удари по власній ударній групі і опорному пункту. Під ударами українських військ та "дружнього вогню" ударна група противника відійшла, а "вивільнені" позиції зайняли сили АТО (ті самі "стратегічні висоти", про які так багато говорили в соцмережах, хоча термін "стратегічні" ми в даному випадку не використовували).

Командування російсько-терористичних військ тут же почало вживати відповідні заходи:
- з резерву ОК "Донецьк" ("1 АК ДНР") на дану ділянку став висуватися один із резервних підрозділів батальйону 100-ї омсбр;

- протягом короткого відрізку часу бойовики кілька разів наносили потужні вогневі удари зі ствольної артилерії (в основному 122-мм) из-за залишених висот і другого ешелону українських підрозділів, намагаючись перешкодити укріпленню підрозділів сил АТО;

- після перегрупування, ударна група терористів була перенаправлена лівіше попереднього направлення (оскільки захоплені позиції дозволяли українським бійцям прострілювати значну ділянку не тільки траси Е40, але і самого Логвиново).

В результаті, судячи з усього, українське командування прийшло до висновку, що подальші активні дії противника на цьому напрямку малоймовірні. Після чого, отримавши наказ на залишення раніше зайнятих позицій, сили АТО подбали про знищення укріплень супротивника і кинутого їм БК і повернулися на вихідні рубежі.

Підсумок:
- Сили АТО продемонстрували високий рівень боєготовності і здатність ефективно реагувати на зміни оперативної обстановки, при цьому не порушуючи умови Мінських домовленостей;
- Ніхто Вуглегірськ, Санжаровку і ін. н. п. не оточував і не штурмував;
- "Сотні вбитих карателів і десятки одиниць знищеної техніки» існують виключно в уяві пропаганди "Л/ДНР";
- Ніяких проривів і тим більше "перевірок і тренувань проривів" ніхто не влаштовував, для терористів може бути тільки один висновок: будь-яка провокація повинна закінчуватися ударом по зубах.

Секція "Альфа" групи ІС