Переддень 9 травня в АТО: Українці продовжують "дражнити ведмедя" (КАРТА)

Тепер чекаємо наступної дати - 9 травня. На тлі скандалу з проведенням параду військової техніки в окупованому Донецьку і відкритого начхання Захарченко на ОБСЄ і міжнародну думку, спробуємо позначити деякі реперні точки положення на фронті.

Отже, основним фактором, який впливає на загальну картину протистояння є вогневий контроль ВСУ над двома рокадними дорогами Донецьк - Горлівка та Донецьк - Докучаєвськ. Тобто чисто теоретично українське командування має, принаймні, два напрямки для локального наступу. Можемо атакувати Докучаєвськ, і в разі висунення з боку Донецька резерви будуть просто розмазані рівним шаром по дорозі. Є ще дорога Старобешеве - Стила - Докучаєвськ, але дорогою це непорозуміння назвати складно - просто напрямок. Там і до війни проїхати завдання було не з простих, а вже після півтора року активних бойових дій так і взагалі.

Можемо навалитися на Горлівку - і підкріплення бойовикам знову таки доведеться перекидати через окружний шлях. У той же час Горлівка зважаючи на свою розтягнутість не є пріоритетною метою для лобової атаки.

Авдіївська промзона, зайнята ще 24 лютого, незважаючи на грізні промови все того ж Захарченко, все ще під нашим контролем. І, судячи з усього, йти звідти ніхто не збирається. А значить загроза для удару по оточенню Донецька для бойовиків все ще реальна.

Світлодарська дуга. Незважаючи на майже повну відсутність офіційних звісток звідти, неофіційно є підтверджена інформація, що в районі Луганського 54-а бригада взяла під контроль ще кілометр "сірої зони".

Не все так райдужно на Мар'їнському напрямку. 79-у аеромобільну бригаду, що прибула на ротацію терористи "привітали з Великоднем", знищивши ударом ствольної артилерії склад боєприпасів і 8 одиниць техніки. Знову таки, місце було пристріляне і з якої причини наступили на ті ж граблі - сказати складно. Одне можна стверджувати точно - відповідь миколаївців не змусить себе чекати і швидше за все в самий найближчий час ми її почуємо.

В умовах вогневого контролю над рокадними дорогами для командування гібридних "армійських корпусів" життєво необхідним є формування якогось резерву (причому досить значного) в районі умовно кажучи Шахтарська, щоб звідти мати можливість парирувати можливі удари відразу за двома (а то і за трьома) напрямками. А це означає оголити фронт або просити допомоги у російських кураторів. До речі, можливо з цим пов'язаний і недавній візит Владислава Суркова, який, до речі, не став відвідувати Донецьк, провівши "прийом" як з Захарченко, так і з Плотницьким в Сніжному.

У зв'язку з цим варто відзначити і реакцію Кремля на відверте нахабство українського командування по віджиму "сірої" зони. Кадрової російської армії ми так і не побачили, мало того, інтенсивність обстрілів в останні дні помітно зменшилася. По всій видимості, Москва змушена рахуватися з ситуацією, що склалася - нових санкцій адже зовсім не хочеться, та й старі ось-ось будуть переглядати в липні. Хочеться думати, що такі не глобальні проблеми командування бойовиків кураторів не цікавлять взагалі. У цю ж канву вкладається і заява "міністра оборони ДНР" "Царя" (Володимира Кононова) про те, що "армійські корпуси" і "Республіканська Гвардія" найближчим часом будуть зведені в "Оперативне Командування" Донецьк ". А значить, що як мінімум два російських генерала залишаться без роботи. А це цілком ймовірно може вкрай "позитивно" відбитися на загальній вертикалі командування, яка до цього часу так-сяк склалася в працюючу структуру.

Наше командування, очевидно, теж це розуміє і буде продовжувати "дражнити ведмедя". Є висока частка ймовірності, що вже найближчим часом стане гаряче на луганському напрямку. Бойовики в черговий раз порушать Мінські угоди, а ми трохи просунемося вперед ... Так, зовсім випадково.