Кривавий липень: Чому бійці ЗСУ стали частіше гинути

Липень загрожує стати найкривавішим місяцем на лінії зіткнення на Донбасі за останні півроку. Тільки за станом на вечір 9 липня зафіксована загибель 15 загиблих військовослужбовців - і це втрати тільки по прізвищах, зібрані ентузіастами за даними ЗМІ. Сюди не увійшли небойові втрати, а вони є. Втрати бійців "Правого сектора" - ще мінімум двоє - вони навіть офіційно не проходять у зведеннях прес-служби АТО. А якщо згадати, що за весь червень загинуло 24 військовослужбовця, то картина вимальовується безрадісна.

Як видно, такі втрати є надвеликими для позиційної війни і сподіваємося, що командування ЗСУ теж це розуміє і прийме відповідні заходи.

У той же час не можна не помітити, що є і об'єктивні причини зростання втрат. Перш за все, це посилення активності противника - адже більшість втрат наші військові понесли в результаті масованого вогню артилерії по наших позиціях, причому противник широко використовує засоби радіоелектронної розвідки і безпілотники для коригування і наведення. Були накриті відразу кілька підрозділів у районі Світлодарської дуги. З чим це пов'язано, можна тільки гадати - але тут може бути і відповідь на постійні спроби зайняття ЗСУ "сірої зони", і "гру м'язами" перед самітом НАТО у Варшаві, де явно будуть прийняті рішення, які різко погіршать геополітичне становище Росії.

Є й інша причина - ротація підрозділів і демобілізація збройних сил 5-ї хвилі. Новоприбулим бійцям потрібен час, щоб ознайомитися з позиціями, ситуацією на своїй ділянці фронту, налагодити координацію (причому часто-густо особисту) з артилеристами.

З відходом загартованих в боях мобілізованих (як солдат, так і офіцерів) починає працювати такий фактор, як досвід, знання і підготовка командирів середньої ланки на рівні батальйону, роти, взводу. Всі ми прекрасно усвідомлюємо, що той же командир бригади тільки віддає наказ - зайняти той чи інший район, і він не буде і не повинен в принципі контролювати якість бліндажів і укриттів - це повинен робити як мінімум сержант.

Однак ми повинні розуміти й інше - на сьогоднішній день навряд чи є альтернатива такому позиційному "буцанню" - країна не може дозволити зараз почати повномасштабні бойові дії, втрачаючи по 40-60 чоловік в день, переводячи економіку в режим воєнного стану, тим самим знищивши боязкі паростки економічного зростання.

Тому нам нічого не залишається, як ще глибше вгризатися в донбаський грунт, спираючись на дипломатію і посилення можливостей армії.

Це дуже важка і кривава дорога, але думаю, вище керівництво це прекрасно розуміє - адже недарма відповіддю на посилення артилерійських ударів на Донбасі стала поставка великої партії (відразу 14 штук) американських протибатарейних радарів. Їх масова поява на фронті (а щось мені підказує, що розрахунки під них вже навчені) дозволить різко збільшити ефективність по виявленню позицій артилерії противника і, значить, збільшити час нашої реакції у відповідь. А попереду - ще поставка безпілотників, яка дивним чином збігається з поверненням з навчання в США групи офіцерів, які вже два місяці проходили підготовку для їх використання.