Сигнал Путіну: Чи допоможе "Дональд Кук" Україні прорвати Керченську протоку

26 лютого сталося дві, на перший погляд, ніяк не пов'язаних між собою події: в порт Одеси зайшов американський ракетний есмінець "Дональд Кук" класу "Арлі Берк", а паралельним курсом в акваторію Балтійського моря увійшов інший ракетний есмінець ВМС США такого ж класу – "Грейвелі".

 

Останній несе на борту 56 крилатих ракет "Томагавк" з дальністю дії 1,6 тис. км і рухається уздовж німецького узбережжя Балтійського моря на схід. До нього ми повернемось трохи згодом.

 

Що стосується ракетного есмінця "Дональд Кук", то він зайшов до українського порту з триденним візитом в рамках запланованих заходів українсько-американського двостороннього співробітництва. За словами самих американців, дії корабля у Чорному морі покликані зміцнити оперативну сумісність із союзниками по НАТО і партнерами, а також продемонструвати колективну рішучість щодо захисту безпеки Чорного моря в рамках операції "Атлантичне завзяття". Також цей візит має надати поштовх серії дуже серйозних, дуже предметних і конфіденційних консультацій, як допомогти українським ВМС. 

 

 

До речі, на борту цього корабля вже відбулась зустріч президента України Петра Порошенка зі спецпредставником державного департаменту США Куртом Волкером. Під час зустрічі обговорювалося питання свободи мореплавства в Чорному і Азовському морях та Керченській протоці. Волкер навіть виголосив промову, у якій наголосив, що США стоять і будуть завжди стояти поруч з Україною та українським народом на захисті свободи і демократії.

 

Варто відзначити, що це вже не перший візит "Дональда Кука" у Чорне море в цьому році – у січні він відвідав грузинське місто Батумі, де провів навчання з двома кораблями берегової охорони Грузії.

 

Однак, не американцями єдиними. Незабаром у Чорному морі очікують на флагман Постійної протимінної групи НАТО – німецький корабель комплексного постачання "Верра", що належить до типу "Ельба". Зараз він стоїть на якорі у Босфорській протоці і чекає свого часу (конвенція Монтре від 1936-го року встановлює кількість, тоннаж і час перебування (лише 21 добу поспіль) військових кораблів країн нечорноморського басейну у Чорному морі).

 

Кораблі цього типу призначені для мобільного забезпечення в морі ракетних і торпедних катерів і тральщиків. Основними завданнями цих судів є ремонт, відновлення і діагностика техніки і зброї, забезпечення кораблів паливно-мастильними матеріалами, продовольством, боєприпасами і спорядженням, а також, за необхідності, електроенергією.

 

Показовим є те, що німці спеціально пригнали цей корабель у Чорноморський басейн – 2 лютого він вийшов з німецької військово-морській базі в Вільгельмсхафені і добрався до Стамбула практично без зупинок.

 

Офіційно "Верра" має відвідати два болгарських порти – Бургас і Варну. Однак, нічого не заважатиме дещо змінити маршрут, якщо постане така необхідність. Не забуваємо, що Німеччина відкрито озвучила готовність підтримувати Україну в питаннях стримування російської агресії шляхом присутності кораблів ВМС Бундесверу в Чорному морі.

 

 

Ще можна згадати американські військові кораблі в Японському морі. Зокрема, не так давно есмінець "МакКемпбелл" проплив у безпосередній близькості від затоки Петра Великого, яку Росія вважає своїми внутрішніми територіальними водами, таким чином кинувши виклик надмірним морським претензіям Росії. До речі, кораблі США пройшли цією територією вперше з 1987-го року, що демонструє готовність Пентагону до безпрецедентних рішучих дій по відношенню до Росії. Варто відзначити, що у Кремлі "проковтнули" цю демонстрацію сили з боку США.

 

Отож, підсумуємо: кораблі НАТО (в першу чергу США) майже одночасно "брязкають зброєю" впритул до територіальних вод Росії у Японському, Балтійському і Чорному морях. Для чого?

 

Можна припустити, що все це – епізоди однієї геополітичної гри, мета якої – посилити тиск на Росію і тим самим показати і Путіну, і всьому світові – хто справжній "володар морів". В умовах сьогодення така демонстрація сили з боку лідерів цивілізованого світу є не примхою чи забаганкою, а гострою необхідністю, адже Росія почала втрачати голову не лише по відношенню до України – Путін посилає тривожні сигнали й у бік країн Балтії, Польщі, а також Японії.

 

Якщо говорити про Україну, то цей комплекс превентивних заходів покликаний застерегти Росію від спроб агресивних дій хоча б у Чорному морі, а в ідеалі – й у Азовському. Адже, щоб Росія пішла на поступки (і це стосується, в принципі, будь-яких сфер), на неї треба добряче натиснути. При чому, це має бути не стільки судовий чи регламентний тиск, скільки тиск політичний разом з мілітарним. Іншого у Кремлі не розуміють.

 

А тепер давайте задамося питанням: для чого конкретно НАТО стягує у Чорне море одночасно ракетний есмінець і плавучу базу мобільного забезпечення ракетних і торпедних катерів? Якщо згадати заяви українських високопосадовців про те, що Україна планує новий похід кораблів через Керченську протоку, то багато що стає на свої місця.

 

Зокрема, очільник МЗС України Павло Климкін 22 лютого натякнув, що українським ВМС "ймовірно, вдасться здивувати Росію" і що Україною для цього вжито низку заходів та ведеться відповідна підготовка з міжнародними партнерами.

 

Також треба розуміти, що США потроху стають заручниками своїх же бравих декларацій і обіцянок. Можемо згадати, як американські високопосадовці неодноразово погрожували Росії проблемами, якщо та не звільнить полонених українських моряків і не відновить вільний прохід Керченською протокою для українських кораблів. А США – це не та країна, яка тривалий час буде розкидатись ультиматумами і не виконувати їх. Доказів тому можна знайти по всій планеті.

 

І поки Путін намагається посунути рамки дозволеного своїми кроками повзучої анексії всього, до чого може дотягнутись, США намагаються цей процес зупинити. Не стільки з любові до України, скільки з власних меркантильних міркувань – Вашингтону в першу чергу не вигідна Росія, яка втративши страх і відчуття реальності, почне змінювати політичну карту світу.

 

І поки рафінована Європа продовжує висловлювати "глибоку стурбованість", Сполучені Штати, де при владі перебувають республіканці, діють. І, як бачимо, дії ці не обмежуються самим лише Чорним морем – у Вашингтоні прозоро натякають Путіну, що світ не обмежується Керченською протокою та Азовським морем, і за неадекватну поведінку біля окупованого Криму відповідь може прийти де завгодно.

 

Читайте також: Агресія і блокада: Як Україні перемогти Росію в конфлікті на морях.