Хто заробить на розміновуванні Донбасу

І хоча війна ще аж ніяк не завершена питання розмінування територій стоїть дуже гостро і буде таким ще не один рік. Про проведення "гуманітарного розмінування" Донбасу depo.ua розповів спеціаліст з розмінування полковник запасу Віталій Галіцин, який після важкого поранення в зоні АТО та втрати зору готує фахівців з розмінування в Кам'янці-Подільському.

Наскільки гострою для України є проблема "забрудненості" території вибухонебезпечними предметами і наскільки успішно і швидко Україна може вирішити цю проблему?

Територія, на якій тривають бої, дуже забруднена вибухонебезпечними предметами. А це і соціальна, і економічна загроза, і загалом дуже велика проблема.

Якщо візьмемо Першу і Другу світові війни, то до цього дня знаходять боєприпаси з Першої світової, які не вибухнули, і навіть хімічні боєприпаси. Тому заявляти, що ми за 20 років очистимо територію – це помилка. Тим більше у нас, крім того, є території на яких ведуться бойові дії, і багато боєприпасів вивезених за межі. Все це буде ще дуже довго знищуватися.

Як відомо, відсотків 30-40 усіх снарядів, що використовуються на війні не вибухають. І Росія на Донбасі займається просто утилізацією застарілих боєприпасів. За даними Міноборони, тільки за цей рік на Донбасі, і це в другій та третій зонах, тобто не безпосередньо біля лінії зіткнення, було знешкоджено близько 1200 снарядів. А що стосується передньої лінії, то, за словами мінерів, там щодня розміновують по 200-300 боєприпасів.

Якщо подивитися, наприклад, на Широкіне чи інші місця, де відбувалися постійні інтенсивні боєзіткнення, то там навіть по кадрах телерепортажів видно, що дуже велика кількість вибухонебезпечних предметів, і кожен день їх знищують сапери по 200-300 одиниць. Але і це дані дуже приблизні, бо остаточно все буде вирішено, коли бої зупиняться повністю і коли можна буде промоніторити ситуацію. І на сьогодні проблема ще й в тому, що Україна не готова за міжнародними стандартами боротися з цим.

Що нам заважає?

На скільки мені відомо, на території України взялися за розмінування дві закордонні фірми, які вже на місці в Луганській області проводять початковий етап розмінування. Але проблема в тому, що згідно з міжнародними стандартами і міжнародним гуманітарним правом, в Україні повинен бути сформований Національний орган з протимінної діяльності, якого ще нема. Правда, у Верховній Раді уже зареєстрований відповідний законопроект під номером 4137 "Про протимінну діяльність", але парламент його ще не розглядав.

Загалом в поняття "протимінна діяльність"  включається п'ять великих питань. Найголовніше з них – це так зване "гуманітарне розмінування", тобто розмінування територій від вибухонебезпечних предметів, від яких можуть страждати мирні мешканці. Далі йде - навчання ризикам, надання допомоги жертвам вибухонебезпечних предметів, знищення надлишкових запасів і пропаганда проти використання негуманної зброї.

Згідно з міжнародними нормами (є такий ООНівський Женевський центр гуманітарного розмінування), і згідно з його нормативними документами має бути і національний орган з розмінування, як із правом законодавчої ініціативи, так і оперативний орган. В Україні уже давно точиться боротьба між Міністерством оборони і Держслужбою з надзвичайних ситуацій, щоби цей національний орган був створений на їхній базі. Останнього разу, а це було десь рік тому, коли Зорян Шкіряк став на чолі ДСНС, він лобіював, щоб цим питанням займалася його структура.

Хто фінансує цю "протимінну діяльність" в Україні?

Я уже говорив, що зараз є дві фірми, які почали цим займатися, а якщо копнути трошки глибше, то це питання дуже великих грошей. ООН знаходить донорів, які виділяють кошти на проведення цих операцій з гуманітарного розмінування. Як відомо, одна з фірм проводить зараз підготовку фахівців до цієї справи. Там є мої знайомі, які працюють, проходять підготовку. І сапер там буде отримувати 380 доларів. Це нижче ніж отримують сапери з гуманітарного розмінування в Африці чи на Близькому Сході. Якщо взяти і порівняти, то в Югославії, коли працювали ці програми гуманітарного розмінування,  звичайний фахівець сапер отримував 1200-2000 доларів. Чому це так іде? Тому що є таке поняття, як відкати, фірми отримують гроші від донорів напряму, а кінцеві виконавці отримують лише крихти, бо той сапер і так буде працювати. Тому необхідно, аби був національний орган і всі ці питання йшли через нього.

Крім того, поки у нас немає цього органу протимінної діяльності, хто ж цими операціями буде керувати? І в тому законопроекті, що уже зареєстрований у Верховній Раді, на мій погляд правильно визначено, що основний орган – це є Міністерство оборони і оперативним органом цієї діяльності є один з підрозділів Міністерства оборони. Крім того, на сьогоднішній день потужнішого органу, ніж центр розмінування у Кам'янці-Подільському в країні немає. Тут є фахівці, яких постійно готують, постійно моніторять і відпрацьовують всі питання.

Наскільки правильно витрачати кошти на розмінування, поки все ще тривають бойові дії і місцями досить інтенсивні?

От наприклад, за ініціативи ООН у Мінській групі було прийнято рішення, що 12 районів Луганської області будуть очищені від вибухонебезпечних предметів. Але ці райони розташовані в так званій "сірій зоні", тобто на нейтральній смузі. Отже, робота з розмінування триває, але є багато питаннь. Ну, добре, наші сапери розмінували, очистили, але потім ці об'єкти мають братися під охорону, щоб п'яні чи обколоті наші противники не повернулися туди і не замінували знову. Тож до кінця вирішити проблему гуманітарного розмінування, чи навіть чітко зрозуміти масштаби цієї роботи, можна буде лише тоді, коли ми вийдемо на наші кордони.

Окрема проблема це мінні поля, чи окремі групи мін, які встановлені, але ніде не зафіксовані. Ніхто взагалі не знає, де вони встановлені. Це ж  не секрет, що і з їхньої сторони і з нашої була така практика, особливо в перший період війни, коли  просто встановлювалися міни, протипіхотні, протитанкові, але ніхто місце їх розташування не фіксував. Так, нещодавно був приклад, коли вийшов трактор працювати в поле і підірвався чи то на протипіхотній, чи навіть на протитанковій міні, поки даних не було, може це навіть був просто снаряд, який прилетів і не вибухнув.

А такі снаряди становлять найбільшу небезпеку. Чому?  Бо його пересувати заборонено, є таке поняття як перша категорія небезпеки і друга, він відноситься до другої категорії, бо невідомо, чому він не вибухнув. Ми його можемо просто зрушити з місця і спрацює підривник, який там з часом може трошки проіржавів, можливо там чогось йому не вистачило, пружинка не догнала якусь там частину, а зрушивши його з місця ми приводимо в дію. Тому такі вибухонебезпечні предмети знищуються на місці, а це теж певна небезпека для оточуючих.

Отже таких питань дуже багато, тому я наголошую, що необхідно якнайшвидше приймати цей законопроект щодо протимінної діяльності і надавати всі повноваження Міністерству оборони. На сьогоднішній день Міноборони має найбільшу базу. Має керувати один орган, а не так, як у  нас в Україні де три козаки там два гетьмани.