Чому в "Л-ДНР" скоро не буде кому воювати

Те, що ситуація на окупованому Донбасі потрохи входить в стадію повної анархії, не секрет вже, мабуть, ні для кого. Гіві гризеться з Захарченком, бойовики банди "Сомалі" – зі своїм командиром, Безлер з підконтрольної йому і не підконтрольної Захарченку Горлівки взагалі відверто висміює всіх.

Окрім того, що різні терористичні групи бойовиків тимчасово окупованого Донбасу гризуться між собою, існує й інша загроза їхньому існуванню. Depo.ua стало відомо, що в листопаді масово завершуються терміни дворічних контрактів, укладені найманцями з керівництвом як "ДНР", так і "ЛНР" ще восени 2014-го року.

За інформацією, яка надходить з тих широт, більшість цих професійних головорізів, які сьогодні складають найбільш боєздатну частину армій "ДНР" і "ЛНР", не мають жодного бажання продовжувати ці контракти. З різних причин. Одні, ті що більш ідейні, відверто розчарувались в ідеалах цієї війни. Другі ж просто на досвіді бачать, до чого все йде, і прийняли рішення "вчасно зупинитись" та вийти з гри. Треті вже награбувались і бачать, що більше на розграбованому Донбасі нема чого ловити. А четверті просто втомились бути гарматним м'ясом і кріпаками своїх "командирів".

До речі, за однією, чомусь не дуже популярною версією, трагічне вбивство і пафосні похорони Мотороли були сплановані і організовані керівництвом "ДНР", за підказкою та допомогою кремлівських кураторів, якраз з метою заново "запалити" тих, хто почав сумніватись. Мовляв, кумира молодої "республіки" підступно вбили кляті укропи – не можна так це залишити, треба згуртуватись довкола ідеї помсти і виступити в єдиному пориві за себе і за того хлопця.

Наскільки цей розрахунок, якщо він справді мав місце, спрацює – наразі невідомо. Пройшло ще надто мало часу. Але сам факт того, що такі розмови не просто ведуться на окупованій території, а навіть просочуються на суверенну землю, вже говорить багато про що.

Самі ж бойовики відверто не в захваті від нових порядків, які останнім часом встановлюються на території так званих "республік". Наприклад, дехто скаржиться, що за "у..бать в торєц" когось з місцевого населення вже "закривають". Та й місцеве населення, за словами  бойовиків також починає "барзєть" – на прохання закурити вже "по-хохляцкі отвєчают". Одним словом – неможливо захищати "русскій мір" в таких умовах.

На передовій, також не легше. За словами незадоволених терористів, останнім часом кількість снарядів і патронів суворо лімітується, плюс надходить прямий наказ безконтрольно по укропах не стріляти. Ну хто таке витримає? Не для того ж вони їхали на Донбас, щоб їх обмежували в правах, в кінці кінців.

Доходить навіть до того, що багато хто не витримує і завчасно намагається розірвати контракт, що не так вже й просто зробити, як виявляється. За словами одного з незадоволених терористів, контракт зараз розривається за наступною схемою: пишеться рапорт, який "розглядається" командуванням 2-3 місяця з абсолютно непередбачуваним результатом – можуть як розірвати, так і відмовити у цьому. Причому, незалежно від результату "розгляду" рапорту зарплата за цей час не платиться, хоч, як підозрюють самі бойовики, нараховується, але йде комусь "на карман". Далі не менш цікаво: якщо контракт не розірваний, то кордон з Росією не перетнеш – затримають як дезертира "з усіма витікаючими".

Судячи з усього, моральний дух в захисників "молодих республік" й справді зараз якщо не на нулі, то впевнено прямує до цього показника. А додайте до вище написаного той факт, що рядові бойовики зсередини бачать розборки своїх "лідерів", які часто завершуються ліквідацією один одного. Причому явно не за ідею так званої "Новороссії", а в кращому випадку "за метал".

Звісно, навіть повальне дезертирство бойовиків панацеєю для України не буде – окрім армій так званих "ДНР" і "ЛНР", на Донбасі воюють ще й регулярні російські війська, якими теоретично можна перекрити будь-який "відтік кадрів". Однак, чи буде в Путіна бажання це робити? Те ще питання. До того ж і "за поребриком" в людей також останнім часом різко прокидається інстинкт самозбереження, коли мова заходить про "відрядження" в Україну.

Отож, дуже багато факторів вказує на те, що якщо не розв'язка, то принаймні зав'язка чогось масштабного на Донбасі зовсім близько. Хоча, звісно, сприймати інформацію, яка надходить з того боку лінії фронту, треба дуже обережно – не виключені інформаційні "вкиди". Але як би там не було, листопад вже не за горами, тому скоро самі все побачимо, або почуємо.