Підсумки кривавого липня-2016. Як ЗСУ звели свої втрати до мінімума

Липень 2016 року ввійшов в історію війни на Донбасі як найкривавіший місяць, починаючи з серпня 2015 року. Загальні втрати українських військових тільки загиблими склали 65 осіб і це не рахуючи поранених і хворих. Незважаючи на уривчастість відомостей можна говорити, що і гібридні війська понесли як мінімум не менші втрати, якщо не більші. Причому більшість втрат на фронті було понесено в результаті контрбатарейної боротьби, в якій брали участь не тільки мінометні розрахунки, а й далекобійна артилерія - типу "Гіацинта" або Д-20. Однак приблизно з 24 липня кількість втрат різко стало сходити нанівець і на сьогоднішній день артилерійські обстріли з обох сторін вщухли (принаймні відносно перших чисел липня).

Які ж причини такого несподіваного затишшя? Перш за все, звичайно, в реакції української сторони, яка після перших серйозних втрат, не пішла на активізацію політичної складової конфлікту, як того домагався Кремль, а "зціпивши зуби" продемонструвала можливості продовження військового загострення в політичній сфері. На це були спрямовані насамперед заяви політиків типу Турчинова про можливість введення воєнного стану, обробка європейського обивателя про наслідки погіршення ситуації на лінії зіткнення. А українські представники змогли донести до європейських партнерів, що нове загострення буде загрожувати не тільки загибеллю цивільних осіб, але і черговим витком гуманітарної катастрофи. Причому це не банальний шантаж «аля Ердоган», а проста констатація фактів і тверде запевнення, що українські військові не будуть «хлопчиками для биття», а цілком можуть дати і "відповідь"

У більш жорсткій формі це було продемонстровано і противнику, який за дуже короткий час зазнав серйозних втрат. Так, було, наприклад, в ніч на 24 липня, коли в районі Староігнатівки був накритий мінометний розрахунок. Загибель відразу чотирьох чоловік (причому місцевих) вельми негативно відобразилось на і так невисокому моральному стані так званої «1-й слов'янської бригади армії ДНР» (основне місце дислокації - м Кальміуське (раніше - м Комсомольське). Були втрати і на Світлодарській дузі , тут вже дісталось так званій "7-й бригаді Народної міліції ЛНР", яка і так не відрізнялася високим рівнем боєготовності. Звичайно, це не привело до масового дезертирства, як нас намагається переконати ГУР ГШ України, однак незалежними джерелами відзначені випадки прямої непокори, особливо офіцерам родом із Росії, які прибувають у відрядження на Донбас терміном на три місяці.

На сьогоднішній день артилерійські обстріли сконцентровані на "традиційно" гарячих точках - ПРОМКА, Докучаєвськ, Широкине, Світлодарська дуга. Однак вони носять виключно турбуючий характер як з одного, так і з іншого боку. Причому в якійсь мірі змінилися і «точки прикладання» - так, недавно була обстріляна Кадиївка (раніше - Стаханов), причому обстріл мав провокаційний характер і вівся з 82-мм мінометів, з яких ВСУ явно не може дістати до відносно тилового міста.

Однак зменшення втрат не повинно діяти заспокійливо насамперед для нас. Є висока ймовірність, що попереду нас чекає не менш гарячий серпень. Перш за все, це місяць, який традиційно є закінченням циклу річного бойового навчання - так було в радянській армії, також залишилося в українській, російській (і "армії ЛДНР", яку ліплять за образом і подобою), тобто частини з обох сторін знаходяться в максимальному бойовому стані. Ще один фактор, який негативно діє вже третє літо - День незалежності України. Це свято доводить бойовиків буквально до сказу і їх «командування» намагається всіляко його зіпсувати різноманітними провокаціями.

Ще один негативний для нас фактор - планова ротація. Уже сьогодні один з батальйонів вийшов з-під Маріуполя, буквально на днях йде одна з бригад на Світлодарському напрямку. А як правило, прибуття нових частин сприймається «гібридами» вельми своєрідно - спробами "помацати" на міцність новоприбулих. А якщо накласти це на відхід мобілізованих п'ятої хвилі і найближчий відхід наступної, то все складається для противника більш ніж сприятливо.
Однак у військового командування, по всій видимості, вже є відповіді на ці питання - недарма буквально днями пролунали заяви про те, що непогано б "відкатати" частини Національної Гвардії в реальних бойових діях.

У тому числі і одну з найбільш підготовлених частин - бригаду легкої піхоти, підготовлену американцями і озброєну найсучаснішим озброєнням (за українськими мірками). Сюди ж варто віднести і заяви про передачу сотень зразків нового і відновленого озброєння, прибуття на передову давно очікуваних американських радарів і безпілотників.

Взагалі, закінчення літа обіцяє бути непростим, проте іншого виходу як триматися і давати адекватну відповідь у України, як показують непотрібні наради тристоронньої групи в Мінську, немає.