Примус до миру: Що США можуть зробити з Росією в Чорному морі

Фото – ЕРА

Другий тиждень ситуація довкола подій у Керченській протоці не сходить з порядку денного як в Україні, так і у світі.

Нагадаємо, 25 листопада кораблі Військово-морських сил Збройних сил України (ВМС ЗСУ) у складі двох малих броньованих артилерійських катерів "Бердянськ" і "Нікополь" та рейдового буксиру "Яни Капу" під час проходження через Керченську протоку були відкрито атаковані військовими кораблями Російської Федерації, після чого захоплені у полон росіянами.

Читайте також: Бійня в Керченській протоці: Чому Росія напала на українські військові кораблі.

І якщо у тому, "Хто винен?", світова спільнота розібралась, так би мовити, по гарячим слідам, то відповідь на питання: "Що робити?" шукають досі. Посилення санкцій проти Росії – це, звісно, добре, але це, так би мовити, робота на перспективу. А війна йде тут і зараз і, по суті, будь-якої миті росіяни можуть атакувати українські кораблі знову.

Розуміє це й верховний головнокомандувач ЗСУ і президент України Петро Порошенко, тому ще тиждень тому в інтерв'ю німецькому виданню Bild заявив, що закликав НАТО відправити кораблі в Азовське море.

"Німеччина – один з наших найближчих союзників, і ми сподіваємося, що країни НАТО зараз готові розмістити військові кораблі в Азовському морі, щоб допомогти Україні та забезпечити безпеку", – сказав Порошенко.

Однак, уряд Німеччини досить швидко відхилив заклик України надіслати німецькі військові кораблі у зону конфлікту, закликавши сторони до переговорів. Таким чином стало зрозуміло, що Україна може розраховувати, окрім себе, лише на ту частину флоту НАТО, яку представляють країни-члени НАТО з Чорноморського басейну (Туреччина, Румунія, Болгарія) і на військові кораблі США, які можуть собі дозволити зайти в Чорне море як в рамках НАТО, так і поза ними.

До речі, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг 3 грудня заявив, хоч і без будь-якої конкретики, що Північноатлантичний альянс вже збільшив присутність своїх сил у Чорному морі. А от що стосується США, то не все так просто: конвенція Монтре від 1936-го року дозволяє військовим кораблям країн нечорноморського регіону перебувати в Чорному морі не більше 21 доби поспіль.

Менше з тим, саме Сполучені Штати наразі проявляють найбільшу ініціативу для так званого "примусу до миру" на морі кремлівського агресора. В США навіть закликали Україну ініціювати зміну правового статусу Азовського моря, щоб відкрити його для навігації кораблям НАТО.

Разом з тим, станом на сьогодні США мають досить легке військово-морське представництво у Чорному морі – кількох сотень морських піхотинців і матросів, які на ротаційній основі беруть участь у навчаннях в рамках співпраці у галузі безпеки в усьому регіоні. Однак, до недавнього часу навіть цього незначного контингенту вистачало, щоб стримувати потенційного агресора (Росію) від необдуманих дій.

Не має постійної присутності у Чорному морі й 6-й флот ВМС США, який дислокується у Середземному морі. Однак, як показує практика останніх років, окремі його кораблі цілком можуть заходити у Чорне море для виконання тих чи інших завдань, у тому числі бойових.

До складу 6-го флоту США входять: штабний корабель десантних сил "Маунт Вітні" (флагман флоту), ракетний крейсер "Анціо", крейсер "Philippine Sea (CG 58)", фрегат "Ніколас", есмінець "USS Higgins (DDG 76)", десантний корабель "USS Ashland (LSD-48)", есмінець "USS Ramage (DDG-61)", есмінець "USS Truxtun (DDG 103)", фрегат "USS Elrod (FFG 55)" та багато більш дрібніших кораблів (склад флоту постійно змінюється на ротаційній основі).

Можна згадати, як 7 липня 2018-го року штабний корабель десантних сил "Маунт Вітні" заходив в Одесу для участі у міжнародних військових навчаннях Sea Breeze-2018. Також не варто забувати, як 7 березня 2014-го року в Чорне море зайшов американський авіаносець "Джордж Буш", після чого Росія випустила з Криму заблоковані нею там вірні українській присязі кораблі з екіпажами.

Та й за дивним збігом обставин, початок агресивної активності росіян в Азовському морі влітку цього року співпав у часі з виходом з Чорного моря ракетних есмінців ВМС США – "USS Carney DDG-64" і "USS Ross DDG 71" з "томагавками" на борту, які брали участь в ракетних ударах по Сирії.

Ну і звісно ж варто пригадати, як у серпні 2008-го року, під час військової агресії Росії проти Грузії, у Чорне море в район порту Батумі прибули одразу 10 бойових кораблів НАТО, головну скрипку серед яких грали представники 6-го флоту ВМС США – есмінець "МакФол" і сторожовий корабель берегової охорони США "Даллес".

Звісно, до перестрілки з російськими судами справа тоді не дійшла (та й навряд чи дійде зараз), однак стримуючу роль ця військова операція зіграла. Військові експерти навіть схильні вважати, що саме присутність американського флоту біля берегів Грузії зупинила Путіна від походу на Тбілісі з подальшою ескалацією конфлікту.

Отож, Сполучені Штати й раніше демонстрували рішучість у морському протистоянні з Росією, тож зараз ми маємо всі шанси сподіватись на аналогічну поведінку. І справа навіть не в симпатіях до України, тут все набагато серйозніше: в США не можуть не розуміти, що якщо вони дадуть можливість Росії зараз закріпитись у Чорному/Азовському морях, то потім "викурити" її звідти буде дуже важко. Тому в першу чергу для них краще запобігти цьому, аніж потім намагатись все виправити.

Саме тому все й скидається на те, що Вашингтон прагне домогтися, щоб військова присутність США у Чорному морі стала новою нормою для Росії і дещо охолодила непристойно гарячу голову кремлівського карлика Путіна.