Як Путін цементує "Новоросію" видачею Україні "ополченця" Ларкіна

Невідомий широкому загалу "ополченець" зі Слов'янська Антон Ларкін раптом став героєм усього "русского міра". Всеросійська популярність скромного Ларкіна почалася відтоді як російська поліція затримала його в аеропорту Домодєдово за запитом українського Інтерполу. Екс-"ополченець" звинувачується у досить тяжкому, але цілком типовому для путінських гібридів злочині – 2014 року він разом з товаришами по боротьбі з київською хунтою "віджав" у когось з місцевих мешканців автомобіль, так би мовити для потреб "Новоросії". Гуманний російський суд залишив "доблесного ополченця" під вартою, не побачивши "перешкод для його екстрадиції до України", що власне і спричинило вибух мізків у "ватного" російського загалу. В соцмережах одразу ж підняли галас на кшталт "Путін зливає Новоросію" і почали вимагати "свободи ополченцю". При цьому сам факт "віджиму" транспортного засобу не заперечує навіть дружина затриманого, з однією лише обмовкою, мовляв, автівку Ларкіну віддали добровільно заради перемоги "русской вєсни".

Головна іронія сумної історії Ларкіна полягає в тому, що його затримання – це аж ніяк не "злив Новоросії", а геть навпаки – її цементування. І "ваті" докоряти Путіну абсолютно нічим. Хай там яка не була б мотивація у російських поліцейських і судів, і чим би в підсумку не закінчилася історія Ларкіна, все це цілком органічно лягає в канву російської політики щодо "ДНР/ЛНР" останніх років.

Ні для кого не секрет, що сумнозвісна путінська "Новоросія" та її апологети переживають останнім часом не найкращі часи. Попри усі бравурні реляції, "молоді республіки" живуть не надто заможно та комфортно і ті, хто два роки тому мріяв про сите щасливе життя під крилом Путіна, намагаються з цього раю на землі дати тягу, переважно на Росію. От тільки Путіну геть не потрібні ані ватаги соціально небезпечних "новоросів" на своїй території, ані знелюднені "ДНР" з "ЛНР". Отже "справа Ларкіна" є серйозним меседжем до всіх подібних йому "ополченців-бандюків" – нічого вам на Росії робити, сидіть у своїй Новоросії, плекайте її та зміцнюйте. І тепер багато хто з ополченців, яким уже особливо нічого "віджимати", а від війни з "укропами" вони вже втомилися, зайвий раз подумає, а чи варто тікати на Росію, де на них цілком може чекати Інтерпол, поліція, тюрма а то й навіть видача ненависним "укропам".

Чи є таке ставлення до "доблесного ополченія" з боку російської влади свідомим – питання відкрите, але це не має принципового значення, адже вся російська політика щодо окупованих українських територій Донбасу та й путінська силова вертикаль вибудовані так, що інше не особливо і передбачається. З цілком зрозумілих причин Росія офіційно не визнає "молоді республіки", які сама й створила. Відповідно мешканці цих утворень залишаються для російської правоохоронної системи громадянами України, а враховуючи гібридний характер війни з Україною, розривати дипломатичні відносини чи договір про екстрадицію теж якось недоречно. От і виходить, що героїчні ополченці, які експропріювали товарно-матеріальні цінності во благо "русского міра" на Донбасі, принаймні з формально-юридичної точки зору є в Росії втікачами-кримінальниками. Жодних пільг, преференцій чи імунітету від кримінального переслідування для "учасників бойових дій на Донбасі" російським законодавством не передбачено, а особливих політичних підстав робити це, як бачимо, немає. Отже, Ларкін став жертвою тієї самої путінської "стабільності", якої так прагнув на Донбасі.

Звісно, Ларкіна можуть Україні в підсумку і не видати – розголос у "ватних" ЗМІ зробить свою справу, але навіть попри це прецедент матиме місце і меседж не суватися на Росію "ополченці" отримають.

Українські ж правоохоронці мусять робити свою справу, документуючи кримінальні злочини "ополченія" та оголошуючи різного штибу "ларкіних" у міжнародний розшук. Зрештою для нас важливо аби усі, хто вчиняв злочини на Донбасі, як проти української держави, так і проти окремих громадян були покарані. І для нас не є надто важливим, чи Росія видаватиме нам своїх "героїв", чи Естонія з Молдовою. І тут жодної амністії для злочинців бути не може. Про неї можна буде подумати лише за однієї умови, якщо "ополченець" сам добровільно складе зброю та здасться на милість українських правоохоронців з "щиросердним розкаянням" та вибаченнями.