Розплата за брехню: Як завдяки "слугам" в Україну повернувся колективний Янукович

Зеленський прийшов до влади значною мірою внаслідок втілення запущеної із-за поребрика міфологеми "лиш би не Порошенко". Провал "слуг" на місцевих виборах наблизив його до втілення міфологеми "лиш би не Зеленський"

Розплата за брехню: Як завдяки "слугам"…

Втім радіти провалу президентської партії не варто, адже значна кількість колишніх виборців "зелених" перетекла до "ОПЗЖ", партії Шарія на сході країни, та до різноманітних містечкових проектів. А вони ще невідомо як поведуться у випадку продовження розвалу центральних інституцій влади.

Голова партії "Слуга народу" Олександр Корнієнко каже: партія президента на загальнонаціональному рівні матиме найбільше представництво. Судячи з оприлюднених даних екзит-полів учорашнього свята демократії, "слуги" дійсно матимуть свої фракції у більшості місцевих рад. Однак подекуди – мізерні за чисельністю. Але головне навіть не це. Найбільші проблеми "СН" ще попереду, адже формування списків цієї політсили часто відбувалося не прозоро (тут варто згадати демарш нардепа Миколи Галушка, який звинуватив однопартійців у продажу місць), люди, які отримають мандати орієнтуватимуться на тих, хто їх у ці списки включив, і в разі, якщо Зе-фракція в Раді розвалиться, невідомо, як новообрані місцеві депутати діятимуть. Простіше кажучи, можна прогнозувати розколи у фракціях "слуг" практично скрізь.

Тепер коротко про інші тенденції, які показали учорашні вибори. Перша тенденція – значна кількість політичних сил, яким вдалося привести депутатів до місцевих рад. Переважно це політсили, пов’язані зі своїми лідерами – мерами міст. Виборці обпеклися на "нових обличчях" настільки, що відмовили в довірі не лише кандидатам у мери - "слугам", але й взагалі новим фігурам. У більшості великих міст буде другий тур, проте діючі міські голови зі значною ймовірністю переоберуться. Хіба у Львові, де, судячи з екзит-полів розрив між Андрієм Садовим і Олегом Синюткою не катастрофічний для другого претендента, можлива інтрига. Переважно ж виборці не хочуть міняти мерів. І тут виборців зрозуміти можна – визначальну роль зіграв інстинкт самозбереження: хай краще так, чим буде той бардак, який почався в країні з приходом до влади "зелених".

Друга тенденція – у той час, як діючі мери отримали високий рівень підтримки, їхні партії не зможуть створити одноосібно промерську більшість. Тобто, будуть коаліції. І коли ми глянемо, з ким можливі ці коаліції, стає зрозумілим, що на сході та півдні до влади повернувся колективний Янукович у вигляді союзів партій мерів із "ОПЗЖ". Як, приміром, найімовірніше буде у Харкові. Тобто, тамтешній виборець, який у 2019-му підтримав Зеленського, а потім і "слуг", повернувся назад на десять років – у часи, коли в цих областях панували "регіонали". І якщо, не дай Бог, тут буде друга серія "русской весни", місцеві еліти навряд чи захищатимуть українську державність.   

Але проблеми з більшістю у місцевих радах, схоже, будуть скрізь. Дуже картатий ідеологічний склад новообраного депутатського корпусу спричинить тимчасові союзи, сварки, конфлікти, відсторонення мерів. Тобто, ми входимо в період турбулентності в регіонах і спрогнозувати, чим це закінчиться наразі неможливо.

Третя тенденція – дуже низька явка. І проблема тут не в страху перед коронавірусом, а в небажанні дуже значної кількості виборців взагалі йти на вибори. Тобто, повна зневіра у можливість будь-яких змін. Хоча ще рік тому соціологи констатували високий рівень надії українців на зміни. Куди він подівся? Питання до Зеленського і "слуг". Там кажуть: у виборців були завищені сподівання, народ вірив у чудо, а для змін потрібен час. Зауважимо: питання не в чуді, а у поступовому витверезінні населення, яке розуміє, що його минулого року жорстко надурили. І тепер цей виборець, як той "підшитий" п’яниця, який боїться навіть пригубити спиртне, аби знову не зірватися, не хоче знову охмеліти від нездійсненних обіцянок. Звісно, можна скільки завгодно розповідати про те, як долю місцевої влади вирішили менше 40% виборців, (а подекуди значно менше), і що це делигітимізує новообрану владу, проте цього варто було очікувати.

Четверта тенденція: нинішня кампанія була дуже брудною. Чого варті лише легіони виборчих туристів, які подекуди вирішували долю тих чи інших кандидатів. За низької явки і надвисокої конкуренції навіть сотня "туристів" могла вплинути на результат. Всі ці порушення стали можливими завдяки недосконалим правилам на виборах, зокрема, лібералізації права на зміну виборчої адреси. І повну відповідальність за встановлені правила несуть "слуги", а також різноманітні експерти з "грантоїдського" середовища, які створили карго-культ відкритих списків. 

П’ята тенденція стосується Києва. Схоже, Віталій Кличко таки в першому турі не виграв. І якщо в другому йому доведеться змагатися з екс-"регіоналом", а нині кандидатом від "ОПЗЖ" Олександром Поповим, це означатиме, що радники Кличка, які вплинули на його рішення відмовитися йти спільною командою з "ЄС", дали маху. "УДАР" поки посідає перше місце, однак самостійно більшість сформувати не зможе. І зараз Кличко опиняється перед вибором – формувати більшість з "Єврослідарністю", яка наразі друга, чи йти на химерні домовленості з Банковою. На тлі невпинного падіння довіри до Зе-влади. Вибір був би значно простіший, якби Кличко менше дослухався до різних нашіптувачів, які малюють йому перспективу наступного президентства. 

І, останнє – це не тенденція, а радше заключне зауваження: не спрацювали на виборах штучні проекти. Як і прогнозував Depo.ua, проекти "Пальчевський" і "За майбутнє" не окупили за підсумками виборів тих коштів, які в них вкладалися. Та це не означає, що на наступних виборах не з’являться ті, хто переконуватиме багатих спонсорів, що можна за кілька місяців успішно надути політичну бульку.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"