Захист від терористів чи геополітичний розмін: Для чого Ердоган пообіцяв нову війну в Сирії

Сьогодні очільник турецького зовнішньополітичного відомства зробив вкрай різку заяву. Об'єктами якої стали, ні багато ні мало, Росія і США. Які, буцімто, обіцяли очистити північну частину Сирії від терористів — але не зробили цього. Під терористами Мевлют Чавушоглу мав на увазі курдські формування "Сили народної самооборони".

"І Росія, і США повинні були передислокувати цих терористів на 30 км на південь від сирійсько-турецького кордону. Росія повинна була очистити від них міста Манбідж і Телль-Рифат. Росія і США несуть відповідальність за напади на Туреччину", - пояснив він. Додавши, що чаша терпіння переповнилася, і тепер Анкара "зробить усе самостійно".

Причиною гнівної тиради став інцидент, що трапився минулої неділі. В той день Анкара повідомила, що турецькі поліцейські в регіоні Азаз на півночі Сирії зазнали удару керованої ракети, запущеної ніби як "Силами народної самооборони". Двоє із них загинули. Пізніше в двох районах міста Каркамиш на півдні Туреччини вибухнули снаряди, які, як вважається, були випущені з району, що контролюється курдами. Наступного дня Ердоган пообіцяв "покласти край свавіллю терористів".

А сьогоднішня заява Чавушоглу стала, вочевидь, неофіційною денонсацією обіцянок Туреччини дворічної давнини.

Тоді, в 2019-му році, у двох окремих угодах з Москвою та Вашингтоном Туреччина погодилася припинити наступ на північному сході Сирії в обмін на виведення бойовиків "Сил народної самооборони" за 30 км на південь від турецького кордону. Хоча відтоді Анкара неодноразово скаржилася на порушення цих угод та звинувачувала обидві країни у невиконанні обіцянок. Натомість зараз Туреччина відкрито пообіцяла провести в Сирії наступальну військову операцію, формально спрямовану проти курдських сил.

І, з одного боку, нічого особливо дивного в цьому немає — оскільки Ердоган давно і жорстко робить все можливе для ослаблення курдського впливу в регіоні. Як в межах турецьких кордонів — так і по інший їх бік.

Але в даному випадку привертає увагу один збіг. Який полягає в тому, що Туреччина планує спецоперацію на сирійській території в акурат в той момент, коли Дамаск за підтримки Росії готується до штурму Ідлібу, контрольованого протурецькими опозиційними силами.

За таких умов правдоподібним виглядає припущення про те, що в Анкарі натякають на можливість своєрідного геополітичного обміну. Який може відбутися у два способи. Або офіційний Дамаск та Москва відмовляться від планів штурмувати протурецьку опозицію в Ідлібі. Тоді Туреччина завдасть авіаційні чи артилерійські удари десь по тих місцях, з яких курди нібито здійснювали обстріли — і на тому історія завершиться.

Або все відбудеться зовсім інакше. Дамаск за підтримки російської авіації почне штурм Ідліба, а турецькі війська, масштабно перейшовши сирійський кордон, почнуть боротьбу з курдськими терористами. При тому далеко не факт, що ця боротьба обмежиться 30-кілометровою зоною, які у попередніх домовленостях між Анкарою та Вашингтоном фігурували як зони, вільні від курдської самооборони.

У такий спосіб ситуація в Сирії, яка на певний час застабілізувалась, перейшовши у форму хронічних сутичок між ключовими учасниками конфлікту, може знову перейти до стану повномасштабної війни. Із тисячами жертв, хвилями біженців, і новим переділом багатостраждальної країни. Хотілось би сподіватися, що в Москві й Дамаску належним чином оцінять натяк Анкари — і від ідеї наступу на протурецьку опозицію все-таки відмовляться.