Тріумф талібів, репресії в Китаї і кінець епохи "динозаврів": Чим запам'єтається світу 2021 рік

Depo.ua згадує головні міжнародні події, процеси та тенденції 2021-го. 

Кінець "політичних динозаврів"

Цей рік став фіналом політичної кар'єри урядовців, які завдяки тривалому перебуванню при владі формували цілі епохи в історії своїх регіонів. І найяскравішою постаттю з подібних політичних важковаговиків, які добровільно пішли на відпочинок, можна сміливо назвати екс-канцлерку Німеччини Ангелу Меркель, що провела на посаді більш ніж 16 років, і стала обличчям німецької політики XXI століття.

Іншим фіналом масштабної політичної кар'єри можна вважати кінець правління клану Кастро на Кубі. Звичайно, молодший брат революціонера Фіделя, Рауль, правив "островом свободи" всього лише 10 років. Але якщо до цього додати ще 50 років, впродовж яких керував його брат — вийде справжня політична епоха. Втім, дивлячись на сучасну Німеччину і сучасну Кубу, виникає думка, що не всяке політичне довгожительство є однаково корисним.

Дисбаланс світової логістики 

Проблеми із транспортом та ланцюжками постачання стали, поряд із пандемією, однією з головних бід світової економіки у 2021 році. Практика міжнародної економічної спеціалізації, перенесення виробництва у Китай, мінімізація складських запасів — все це дозволяло здешевлювати товари впродовж десятиліть. А цього року стало зрозуміло, що відлагоджений, як годинник, рух товарів по всій планеті в разі найменшого збою спричиняє колосальні проблеми.

Один "Ever Given", що став впоперек Суецького каналу, може викликати паніку на біржах. Один прорахунок китайських економістів із обсягами вугілля для промисловості призводить до зростання цін на певні види товарів по всьому світу. Дефіцит води на фабриках Тайваню призводить до дефіциту автомобільних чипів на всій планеті, скорочення виробництва провідними автовиробниками і багатомільярдних втрат для всіх причетних. Невдала політика стосовно мігрантів у Британії призводить до того, що возити пальне на заправки і продукти до супермаркетів стає банально нікому.

Вихід США із Афганістану та повернення талібів до влади

Події в Афганістані стали, напевно, неминучим, але від того не менш жахливим фіналом невдалого експерименту щодо акліматизації демократії та лібералізму на поки що непридатному для них афганському ґрунті. Мешканці Афганістану більш чи менш свідомо погодились обміняти особисту свободу, принесену військами Заходу, на "стабільність" і припинення громадянської війни, яку їм обіцяли таліби. В результаті втратили свободу, економіку, а в багатьох випадках — і шанси дожити до наступної весни. З безпекою, зважаючи на продовження війни між "Ісламською державою" та Талібаном, також не склалося. Вервечки біженців тягнуться до сусідніх країн, а питання порятунку афганців від катастрофічного голоду гостро стоїть перед світовою громадськістю.

Агонія "викопної" енергетики

Зазнавши потужного удару від пандемії коронавірусу, яка радикально скоротила споживання різноманітних викопних вуглеводнів та продуктів їх переробки — від промислового вугілля і до авіаційного пального – видобувна галузь різко скоротила свою роботу по всьому світу. І коли після успіхів масової вакцинації відбулося відновлення роботи промисловості, утворився колосальний дефіцит, який підштовхнув ціни догори. Дехто — як от Росія, що вже й не здатна різко наростити видобуток — на цьому виграв. Дехто — як от монархії Перської затоки — на цьому програв, оскільки наростити видобуток міг, але для доставки свого товару до споживачів потребував транспорту, якого зараз бракує. Але що в усій цій ситуації тішить — так це той факт, що більшість країн, які зазнали проблем, не кинулися будувати нові ТЕЦ і накопичувати гори бурого вугілля біля них, а створюють нові "чисті" чи "відносно чисті" енергетичні потужності — від гідроелектростанцій та вітрових станцій до нових, безпечних ядерних енергоблоків.

Загроза російської агресії

Загроза вторгнення нависла над Україною з весни 2021 року, залишається нітрохи не менш актуальною дотепер. Понад 100 тисяч російських військовослужбовців з важким озброєнням зібрані на наших кордонах, і про початок широкомасштабних бойових дій доводиться говорити як про реалістичну можливість. Втім, з іншого боку, масштабна підтримка України — як військова, так і політична та економічна, та зростання дипломатичного й економічного тиску на Росію рано чи пізно підштовхнуть Кремль до предметних переговорів із Заходом. На яких буде озвучено не тільки перелік мрій Володимира Путіна, записаних у формі ультиматуму, а й реальні пропозиції стосовно нової безпекової моделі в Європі, у якій Росія буде вимушена облишити мрії про "новий Радянський Союз".  А у випадку, якщо російський диктатор продовжить грати роль "коменданта обложеної фортеці", то якими б не були ціни на газ, російська економіка таки колапсує, давши поштовх новому сеансу геополітичної нестабільності — тепер вже на російській території.

Прискорення руху до кліматичної катастрофи

Впродовж цього року було написано чимало тривожних звітів про глобальний клімат, і проведено чимало представницьких міжнародних переговорів на цю тему. Але всього цього вже не потрібно, аби зрозуміти, що з планетою щось не так. Екстремальні посухи на американському континенті, і неймовірні повені, що змили з лиця землі німецькі та бельгійські села і містечка, торнадо, що залишали по собі соті загиблих у США, і найбільші за всі роки спостережень лісові пожежі в Росії — такі події більше неможливо ігнорувати. Натомість людство висловлює стурбованість, бере на себе зобов'язання скоротити викиди вуглекислоти, як то трапилося на кліматичному саміті у Глазго, але реальних кроків у цьому напрямку робиться небагато. Приміром, промисловість, що пожвавилась після локдаунів, знову викидає в атмосферу рекордну кількість парникових газів. Декотрі лідери — на кшталт Володимира Путіна — вдають, що проблем із кліматом не існує. Декотрі — як от Джо Байден — однією рукою підписують амбітні кліматичні декларації, а іншою — просять країни ОПЕК наростити видобуток вуглеводнів. А планета продовжує нагріватися.

Деградація демократії у світі 

Рік, який розпочався штурмом Капітолію прибічниками Дональда Трампа, став далеко не найкращим для демократичних концептів. І більшість загроз для демократії мають, схоже, більш серйозний та довготривалий характер, ніж група енергійних фанатииків у залі засідань Конгресу. Зокрема, в Китаї цьогоріч розпочався масовий наступ на всі структури та концепти, які можуть становити бодай якусь опозицію до тотальної державної влади. Зачистка надміру вільнодумних бізнесменів, боротьби з інфлюенсерами із соцмереж, нарощування державного регулювання економіки, повна заборона криптовалют — все це етапи переходу від "регульованого ринку" до повномасштабного тоталітаризму.

Аналогічний процес відбувається і в Росії, де влада минулого року фактично завершила процес знищення опозиції, цього року взялася за ЗМІ, індивідів та громадські організації, які ніколи опозиційними і не були — а просто не підпорядковувались державі напряму. Завдяки закону про "іноземних агентів", та широкому застосуванні звинувачень в екстремізмі, ряди російських політзеків поповнюються тисячами, а влада вже розслідує діяльність реперів, зоозахисників, і родичів різноманітних "ворогів народу".

На тлі подібних процесів у країнах, що претендували на звання більш чи менш високорозвинутих, громадянські війни та диктаторські режими у Африці, чи, приміром, кривавий військовий переворот у М'янмі виглядають дрібними штрихами, що завершують нерадісну картину.

Коронавірус не відступає - але змінюється 

Попри всі зусилля вчених, лікарів, урядовців, і навіть громадян, які таки почали масово вакцинуватися, досягти повної перемоги над коронавірусною пандемією дотепер не вдалося. Кількість померлих наближається до 5.5 мільйонів, і на зміну смертоносному штаму "Дельта" приходить неймовірно заразний "Омікрон".

Втім, те, що не вдалося зробити людству, можливо, здатен зробити природний відбір, що впливає на вірус. Оскільки, за останніми даними вчених, "Омікрон", хоч і легше обходить імунний захист, викликає в рази менше госпіталізацій, і в десятки разів менше смертей, ніж попередні штами. Тому, не виключено, процес "звикання" людства до нового коронавірусу вже розпочався, і завдяки щепленню, дотриманню карантинних норм, та поступовому зменшенню смертельного потенціалу вірусу, найближчим часом SARS-CoV-2 стане "просто іще одним коронавірусом" — причиною прикрої, але несмертельної сезонної застуди.

Отож як би не штовхали нас у бік відчаю стрічки новин чи картина за вікном, слід пам'ятати, що дні зимового сонцестояння вже проминули — і весна почала своє повільне, але впевнене повернення у нашу півкулю. А всі конфлікти й катастрофи, з якими зіткнувся світ цього року — це не тільки прикрощі та втрати, але й шанс на зміну і покращення. Шанс на зміцнення людства, яке, попри все, уникає ядерної війни, долає епідемії та економічні виклики. І продовжує торувати свій шлях до кращого та достойнішого життя — і зірок, що сяють над головою в зимовому небі.