Загальнонаціональний страйк у Білорусі: Чи примусить це Лукашенка здатися

Лукашенко став заручником свого диктаторства, отже як кожен диктатор, він не може проявити слабкість. Хоча цілком міг би завести собі потішну опозицію, якій дозволяв би якісь мітинги, зберігаючи перед Заходом обличчя більш-менш адекватного президента. Замість цього він отримав на виборах ситуацію, над якою втратив контроль. Подальші його дії – це судомні спроби повернути цей контроль, але поки вони дають лише зворотний ефект.

Акції протесту почалися ввечері 9 серпня, після оголошення результатів державного екзитполу, які свідчили про нібито перемогу Лукашенка з рівнем підтримки майже 80%. У перші дні протест був спрямований виключно проти грубих і нахабних фальсифікацій на виборах. Але силове придушення стихійних акцій, масові затримання протестувальників і брутальні знущання з них з боку силовиків викликали нову хвилю протестів вже з іншим мотивуванням: проти режиму Лукашенка, який розпочав війну зі своїм народом.

Ідеологічним фундаментом режиму була стабільність, але коли вона стала означати звірства силовиків, білоруси від такої стабільності відвернулися. Тепер вони вимагають змін, а замість совкового режиму Лукашенка – свободи. І так, це вже фактично ідеологія, хоча її, звичайно, ще не назвеш зрілою.

Відбулася і певна структуризація протесту. Про це свідчить його успішна координація, зокрема, через YouTube і Telegram-канали і тактика партизанської війни, до якої силовики виявилися не готові. І умовні протолідери теж вже є, хоча вони поки що вважають за краще не світитися.

Роман Безсмертний - експосол України в Білорусі зазначає, що тактику безособового управління протестом активісти обрали абсолютно правильно.

"І це добре видно з електронних мереж, спецсистем зв'язку, кодифікованих систем. Але всі прекрасно розуміють, хто адміністратор, в якому мікрорайоні, на який зав'язаний цей клубок. Тому, коли люди збираються в групи і щось атакують, ці речі не стихійні. Ця тактика використовувалася в Гонконзі...", - вважає він.

До того ж протест охопив підприємства і установи: загальнонаціональний страйк вже підтримали Мінський автомобільний завод, заводи "Інтеграл", "Керамін", "Белмедпрепарати" та будівельне підприємство МАПІД в Мінську, БелАЗ в Жодіно, "Гродножитлобуд", "Гродно Азот", тощо. Цікаво, що мер міста Жодіно, де знаходиться БелАЗ, Дмитро Заблоцький перейшов на бік протестувальників за умови, що протест буде мирним. Міліція міста обіцяє забезпечити безпеку протестувальників. Ніяка техніка, вироблена БелАЗом, більше не буде виділятися силовикам. Також мер пообіцяв домагатися, щоб з міста прибрали ОМОН.

До загальнонаціонального страйку приєдналася Білоруська державна філармонія. Хор вийшов на сходи і співає для перехожих. Тримають плакат: "У мене вкрали голос". З держтелебачення, в тому числі провласних ЗМІ, звільняються журналісти. З головного телеканалу Білорусі ОНТ звільнився начальник президентського пулу журналістів Дмитро Семченко. На знак протесту подав у відставку заступник начальника управління законодавства у правоохоронній та військовій сферах адміністрації президента Артем Проскалович. У Новополоцьку затримали капітана міліції Єгора Ємельянова, який публічно подав у відставку на тлі протестів. Та суд його виправдав. Рядові омонівці спалюють свої погони і однострої і викладають відео в соцмережі. 

Режим Лукашенка почав сипатися

Місцезнаходження самого Лукашенка невідомо. Кортежу президента в Мінську ніхто не бачив з дня виборів. Борта №1 немає в аеропорту Мінська теж з дня виборів. На державному телебаченні показують архівні записи, де миготить минулий прем'єр-міністр Сергій Румас, який був відправлений у відставку ще 3 червня (як, наприклад, на цьому відео, яке було опубліковано 12 серпня). Ходять чутки, що Лукашенко улетів в Туреччину. І зовсім не у планову щорічну відпустку.

Зараз білоруському президенту залишається або здатися, або ще два-три місяці придушувати протести. Це рішення залежить від того, чи підтримує його Путін, адже, як показує приклад сирійського диктатора Асада, при потужній підтримці можна довго воювати.

За матеріалами "Ділової столиці", повну версію читайте в статті "Критичні дні Лукашенка. Чи стане загальнонаціональний страйк у Білорусі точкою перелому"