Сигнал елітам: За що Путін дав Улюкаєву вісім років "строгача"

Фінал абсолютно кафкіанського процесу вийшов несподівано швидким і безжальним - екс-міністр економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв, звинувачений в отриманні двомільйонного хабара від компанії "Роснєфть", отримав 8 років колонії суворого режиму. Звичайно, буде апеляція. Але, як показує практика, у подібних гучних справах більше року-другого з початкового вироку у Росії не "зрізають"

І тепер населення однієї п'ятої частини земної кулі, а також всі інші, хто стежив за цим химерним перформансом суворої російської Феміди, задаються логічним питанням. Не "за що?", звичайно, а "що б це мало значити?".

Хоча і на питання "за що?", звичайно, відповіді теж немає. Оскільки, версія слідства про те, що Улюкаєв вимагав хабаря у керівника "Роснєфті" Ігоря Сєчина у всіх, бодай в загальних рисах знайомих з російською владною системою людей, не викликає нічого, окрім сміху. Вимагати гроші в Сєчина може особисто Путін. І, можливо, троє-четверо людей з його ближнього кола — і за його прямої санкції. Для всіх інших — це чистий суїцид. А на самогубцю врівноважений Улюкаєв схожим не був.

Знищення Улюкаєва — це не знищення політичного конкурента. Олексій Валентинович ніколи не грався в жодну політику. Це не "придушення ліберальних змовників" - оскільки в такому разі мали б сплисти процеси проти інших учасників "змови".

Звичайно, Улюкаєв дозволяв собі періодично публічну демонстрацію незадоволення тим самим Сєчиним і дивовижними можливостями, які незрозуміло чому відкриваються перед його компанією, але за публічною критикою влади як такої помічений не був. І от — термін, як справедливо завважив Навальний, більший, ніж за середньостатистичне вбивство. При тому, що, знову ж таки, за чутками, Улюкаєв і без того збирався в кінці 2016 року покидати посаду.

Більш вірогідною видається версія про особисту помсту Сєчина Улюкаєву. Що послужило її причиною — сказати складно. Чи то йдеться про нечасті публічні заяви екс-міністра економічного розвитку про те, що державні активи варто продавати іноземним інвесторам, які заплатять за них живі гроші, а не закредитованій з держбюджету "Роснєфті", чи то мали місце якісь ще особисті моменти — напевно, сказати зі сторони неможливо.

Але з якої причини не вирішив би підставити Улюкаєва Сєчин, який так і не дав собі бодай раз приїхати до суду, де слухалась справа про "забрані" в нього два мільйони доларів, увесь цей трагіфарс не міг відбуватись без санкції з самої гори. Де, здається, хтось вирішив, що цей показовий процес без натяку на справедливість чи здоровий глузд, також буде йому корисним. Якщо задуматись — то не без основ.

По-перше, завдяки процесу над Улюкаєвим Путін зайвий раз продемонстрував, що зв'язки, які пов'язують його зі своїм "близьким колом", куди важливіші для нього, ніж промови про "нове російське зростання" і порятунок російської економіки, в якому Улюкаєв брав свою посильну участь.

І, по-друге, процесом над Улюкаєвим російський президент чітко продемонстрував, що "миротворець", намальований на передвиборчих плакатах, "добрий дідусь Путін", який припиняє війну в Сирії, обіцяє повернути Україні військовополонених, і навіть дозволяє Ксенії Собчак прийти до себе на прес-конференцію і задати "гостре" питання, все ще цілком може "затоптати у табірний пил". Будь-кого в Росії. З причиною — чи без неї.

Ні, всі й так про це знають — але періодична демонстрація такої можливості має на меті витверизити тих, хто всерйоз вирішив, що Путін пішов на якусь там лібералізацію режиму. А для такого завдання і пари-трійки російських економістів-лібералів зі "старих команд" не шкода. Тому, наприклад, Кудріну, який голосно заявив у пресі, що вирок Улюкаєву "жахливий і необґрунтований", варто уважніше стежити за своїми висловлюваннями.

Фото EPA