"Дружба" Санду з Кремлем: Чому молдовський кейс вчить Україну

Заступник глави адміністрації президента Росії Дмитро Козак, цей злий геній переговорів у "мінському" форматі, схоже, зараз більше стурбований Придністров'ям, аніж Донбасом. Зокрема, учора він провів переговори з президенткою Молдови Майєю Санду, на які, до слова, його запросила особисто вона.

Обидві сторони назвали переговори "успішними". Щоправда, із явно різними акцентами. Зокрема, Санду наголосила на безпековому вимірі розмови, зазначивши, що "підтвердила твердий намір Республіки Молдова відновити процес врегулювання конфлікту (придністровського — ред.) виключно мирними, політико-дипломатичними засобами... при дотриманні суверенітету і територіальної цілісності нашої країни". І під кінець додавши, що питаннями Придністров'я двосторонній порядок денний не обмежується.

Натомість прес-конференція Козака пройшла в зовсім іншому ключі. "Домовилися про співпрацю з питань взаємної торгівлі, про безмитну торгівлю, про зняття тих обмежень, які виникли для російських експортерів... Ну і про кроки російської сторони з приводу поставок молдавської сільгосппродукції на російський ринок", - розповідав журналістам Козак. При тому він навіть перейшов до компліментів сьогоднішньому Кишиневу. "У Молдові сформувалася стабільність, ми домовилися про співпрацю, про початок діалогу на відомчому рівні. Будемо дружити точно", - заявив Козак.

Але коли журналісти поцікавилися долею придністровського врегулювання, уся глибина дружби стала якось особливо добре помітною.

"Рішення придністровського питання - це внутрішня справа Молдови, сторони повинні домовитися всередині країни. Росія готова посприяти, щоб сторони домовилися, ми не готові висувати власні умови врегулювання", - заявив Козак. Чудово розуміючи, що практично підконтрольний Москві придністровський режим висуватиме Молдові ті і тільки ті вимоги, які озвучать у Кремлі.

Також не пролунало нічого надто оптимістичного з приводу ймовірного виведення російських військ із регіону. Оскільки на запитання про те, як Росія ставиться до прохання Молдови "допомогти" з утилізацією боєприпасів в Придністров'ї, які там охороняють зараз близько двох тисяч російських військовослужбовців, котрих після утилізації,ймовірно, виведуть, Козак заявив: "Ми домовилися про взаємодію".

Якщо зважити на той факт, що Москва взяла на себе зобов'язання повністю вивести війська з Придністров'я на саміті Організації з безпеки і співпраці в Європі в 1999 році — і це якось не дуже допомогло, то вчорашня ввічлива відповідь Козака в реальності означає категоричну відмову.

І якщо підбити сухі підсумки розмови Санду з Козаком — то вони виглядають наступним чином. Росія згодна відновлювати економічні зв'язки з Кишиневом. Росія готова купувати товари з Молдови, в обмін на нелімітований доступ на тамтешні ринки, і навіть говорити про якісь "особливі" ціни на енергоносії.

Але виводити війська з Придністров'я — чи в будь-який інший спосіб сприяти реінтеграції регіону, над яким Кишинів втратив контроль внаслідок російської спецоперації — у Кремлі не збираються.

І вся ця історія є доволі чіткою демонстрацією того, що шанси на успіх "доброзичливих" переговорів між Кремлем та пострадянськими державами, що постраждали від російської агресії, є практично нульовими. Придністров'я є "внутрішньою справою" Молдови. Але російські війська звідтіля нікуди не подінуться. Донбас є "внутрішнім конфліктом" України. Але найманці-"вагнери" та кадровій військовослужбовці російських ЗС там все рівно залишаться.

Хотілось би сподіватися, що українська влада вивчила цей нехитрий геополітичний урок, подивившись на досвід сусідів, і повторювати його не стане. Оскільки в силу багатьох обставин українське суспільство може зреагувати на таку спробу жорсткіше, ніж молдовське.