Як зіпсувати життя "російським хакерам"

Плани російської влади зайнятися розшифровкою всього інтернет-трафіку є "абсолютно правильною річчю", "тому що зараз у нас є шматок інтернету, який абсолютно непідконтрольний власній країні, це неправильно". Це заявила не одіозна російська депутатка Ярова, авторка однойменного закону, який передбачає перехоплення і зберігання всього телефонного трафіку, а також перехоплення і дешифрування всього інтернет-трафіку, що здійснюється на Росії, ні.

Це заявила Наталя Касперська, генеральний директор групи компаній InfoWatch, співзасновник компанії "Лабораторія Касперського", і взагалі людина, тісно пов’язана з найрізноманітнішими проектами в російському ІТ-бізнесі. Головно з тими, де йдеться про безпеку інформації. Ні-ні, всім відомо, що вона вже продала свою частку в "Лабораторії" – і навіть розлучилась із самим Касперським. Але InfoWatch теж займається інформаційною безпекою – і представлений на українському ринку. Та й підозрювати, що решта гравців російського ІТ ринку мають якісь радикально інші погляди на права людини чи концепцію приватності, видимих причин у нас немає.

Потім, зрозумівши, що сказала зайвого, Касперська навіть заявила, що журналісти російського "Комерсанту", які опублікувати її коментар, "все переплутали". Втім, оскільки заява не супроводжувалась погрозою судового процесу, можна припустити, що в журналістів, які "все переплутали", є запис розмови, який версію Касперської може сильно похитнути.

По великому рахунку, це все, що треба знати про російські продукти та сервіси, пов’язані з доступом, зберіганням та збереженням вашої особистої чи корпоративної інформації. Хтось з українців купує продукти цих компаній – і спонсорує війну проти власної країни. Хтось користується умовно-безкоштовними сервісами, проглядає рекламу – і робить, по суті, те саме. Хтось користується піратськими версіями – і не тільки порушує закон, беручи те, що йому не належить, але й відкриває для російських фахівців щілини, двері чи цілі ворота не тільки до домашніх комп’ютерів, але й до корпоративних мереж. Потім, щоправда, трапляться прикрі історії – на кшталт хакерських атак на енергетичні мережі цілих українських регіонів, як то трапилось в кінці минулого року на Прикарпатті – але то подробиці. Зате улюблена соцмережа/антивірус/чи що завгодно іще залишається з нами.

До речі, про соцмережі – іще три з гаком роки тому у листі Суркову керівник "ВКонтакте" писав: "Як Ви знаєте, ми вже кілька років співпрацюємо з ФСБ і відділом "К" МВС, оперативно видаючи інформацію про тисячі користувачів нашої мережі у вигляді IP-адрес, номерів мобільних телефонів та іншої інформації, необхідної для їх ідентифікації". Підозрювати, що з того часу щось в мережі змінилось на краще – немає жодних. Що не заважає багатьом нашим патріотично налаштованим, хоч, може, й недалеким співвітчизникам продовжувати користуватись цією соцмережею. Рівно ж як головним редакторам деяких українських ЗМІ ніщо, на жаль, не заважає користуватись поштою Mail.ru.

Чому так відбувається? Причиною, вочевидь, є банальна лінь, яка не дозволяє докласти мінімальних зусиль для пошуку аналогів російським сервісам. Бо все, рішуче все – і безкоштовні антивіруси, і поштові служби, і соціальні мережі є не тільки в Росії. Просто треба докласти праці їх знайти – і до них звикнути.

При тому проблема нехтування інформаційною безпекою є далеко не тільки українською. Досить згадати Гітарі Клінтон, яка то намагалася керувати американською дипломатією з домашнього поштового сервера, то пошкодувала грошей на пару-трійку адекватних фахівців, які б захистили від злому сервери Демократичної партії. Що, не виключено, коштуватиме їй пари-трійки вельми не зайвих відсотків підтримки на президентських виборах.

Більшість з нас – люди, за чиїми секретами не стане ганятись ФСБ і Дональд Трамп на додачу. Але як нікому не приходить в голову залишати відчинені двері в квартиру – навіть якщо там немає грошей, так само варто звикнути до того, що особисту інформацію варто довіряти компаніям, які бодай роблять спроби захистити особисті дані своїх користувачів.

Це, звичайно, не захистить нас від "російських хакерів" на всі сто відсотків. Зламу піддаються навіть добре налаштовані системи. Але принаймні ми знатимемо, що наша інформація не буде збиратись спецслужбами однієї сусідньої держави в повному обсязі, структурована, каталогізована, і готова до використання – яким би воно не було.