Чи варто українцям вимагати від поляків визнати злочини Армії Крайової

Інтерв’ю сенатора від "Права і справедливості", а заодно і відомого польського історика – Яна Жарина виданню Prawy ("Портал, присвячений Польщі, родині і традиції" – саме так рекомендує себе це славне видання) вийшло направду радикальним.

У ньому науковець та законодавець не тільки згадав про "Волинську різанину" та інші злочини українців проти поляків, але й пішов далі, далеко далі. Чого, приміром, коштує пасаж про те, що "український народ не здатний до самоусвідомлення без допомоги поляків" – не більше, не менше? Ну і самоусвідомлення таке, звичайно, повинне починатися з розуміння своїх історичних злочинів, польського характеру Львова (хай вже вибачають Данило і Лев, князі-засновники), та інших милих духу і вуху польського патріота речей. І тоді – ніякої дискримінації, покаянних українців пан Ян готовий приймати навіть в "союз Межимор’я" – від Балтики і до Адріатичного моря. "Від Нью-Йорка до Тобольська – вшистко Польська, Польська, Польська...".

Задля справедливості, слід сказати, що "українським питанням" соціально-історична футурологія Жарина не обмежується. Він готовий не тільки "пасивно обороняти" всю правду про польську історію, але навіть здійснити "наступ в царині історії" (привіт "історичним ротам" при російському Генштабі – от достойний для них супротивник!). Поборовшись із гнилими польськими лібералами, які недостатньо розуміють значення польської ідентичності, він також готовий роздавати стипендії молодим американським та британським вченим, якщо ті будуть готові ще краще дослідити історичну велич Польщі.

Власне, подібного роду інформаційні провокації та провокаційки останнім часом були вельми популярними і без всіляких сенаторів – чого коштували самі лиш відозви організації з чудовою назвою "Реституція Кресів", яка збиралась вимагати, аби полякам повернули вартість майна, яке залишилось на території України після Другої світової. Інформаційні повідомлення цих вболівальників за польську справедливість з'являлись на стрічці ТАСС чи не швидше, ніж на їхньому власному сайті, і статус "штатних помічників Путіна" міцно приріс до них у самій Польщі. Над питанням, що буде, якщо українські лемки почнуть вимагати реституції за цілі села і містечка, примусово залишені ними у Польщі, у "кресовиків" якось не виникало. Врешті, люди, схоже, просто відпрацьовували "методичку".

Але у випадку з Жарином роздуми на тему, хто саме перед нами, – платний путінський провокатор чи "корисний ідіот" недоречні. Це поважний член польських консервативних кіл, що автоматично передбачає другий варіант відповіді. І після перемоги ПіСу, ймовірно, подібних промов ми почуємо іще немало.

Сперечатися із ними з точки зору здорового глузду – без сенсу. Говорити про те, що НАТО захищає Польщу теоретично, а Україна – реально – і Жарин не почує. Нагадувати, що польська економіка не в малій мірі опирається зараз на дешеву українську робочу силу – і Жарин не повірить. Якщо ж припустити, що Україна може піти під "русскій мір" Путіна, і тоді з Польщею буде як у 39-му – чи, у кращому випадку, як 81-му, – і Жарин зірветься на істерику.

Єдине, що залишається – це створити спільну українсько-польську комісію у справах вибачення. І вибачатись, вибачатись, вибачатись. Але при тому вибачення, задля загальної згоди, слід приймати парами. Приміром, вибачення українців за "Волинську різанину" – разом із вибаченням поляків за вбивства українців солдатами Армії Крайової. Вибачення за український політичний терор – і вибачення за "пацифікацію". Вибачення за Коліївщину – і вибачення за обернення українців у рабство польськими поміщиками. І так – у глибину віків, аж до Леха, Чеха і Руса.

Діяльність комісії міг би освічувати портал Prawy з польського боку – і який-небудь "Патріот" з українського. І більше про них ніхто б і нічого не чув. Світ, направду, став би якщо і не кращим, то чистішим. Без професійних патріотів і їхніх вболівань за нашу мораль.