"Велика угода": Хто і як вирішив примирити Ізраїль та Палестину

Боротьба із давніми конфліктами стала явним трендом кінця минулого — початку цього місяця. Триває химерне і скандальне примирення між УПЦ КП та РПЦ. Вашингтонські "важковаговики" готуються забезпечувати мир на Балканах, перекидаючи туди війська. Продовжують складні та не надто результативні маневри Сурков із Волкером.

Втім, не менш активні дипломатичні тілорухи спостерігаються і довкола ще одного давнього і кривавого конфлікту — між Ізраїлем та палестинцями, а також між окремими фракціями палестинців, які підтримують партії "Хамас" та "Фатх" відповідно.

Чутки про те, що адміністрація Трампа готує "велику угоду" для палестинців та ізраїльтян, стали надбанням публіки з легкої руки журналістів New York Times іще на початку листопада. Тоді ж стало відомо, що президента Палестинської Національної Адміністрації Махмуда Аббаса викликали до столиці Саудівської Аравії для того, щоб кронпринц цієї країни Мохамед ібн-Салман ознайомив його із деталями майбутньої американської пропозиції. Яку йому, у свою чергу, передав зять Дональда Трампа Джаред Кушнер. Втім, витоків із тієї зустрічі особливих не було, і подробиці її сплили тільки тепер — та й то на рівні чуток.

Суть вашингтонської пропозиції, можливо — дещо зміненої в інтерпретації Ер-Ріяду зводиться до того, що палестинці або створюють свою незалежну державу, але відмовляються від претензій на Східний Єрусалим і будують нову столицю в Абу-Дісі (одне з єрусалимських передмість), або ж "обмінюють" контрольовані палестинцями частини Іудеї та Самарії на чималих розмірів шмат Синайського півострова, і там будують що хочуть і де хочуть — за істотної фінансової підтримки країн Перської затоки.

Наскільки ці чутки правдиві — сказати складно, оскільки саудівський посол у США їх спростував, заявивши, що його королівство "як і раніше прихильне врегулюванню на підставі арабської мирної ініціативи 2002 року, яка включає Східний Єрусалим як столицю і державу Палестину в кордонах 1967 року". А лідери радикальної партії "Хамас" натякнули, що в разі, якщо Махмуд Аббас погодиться на щось подібне, його повноваження дуже швидко кудись зникнуть.

Паралельно зі США та Саудівською Аравією, активною миротворчістю в Палестині займається і єгипетський президент Ас-Сісі. Настільки глобальних цілей, як родина Трампів, він перед собою не ставить, а намагається просто примирити дві основні палестинські партії - "Фатх" та "Хамас", давня суперечка між якими впродовж останніх десяти років періодично супроводжується стріляниною. Певного прогресу Ас-Сісі ніби й досяг - "хамасівці" погодились розпустити свою військову розвідку, а поліцейські сили — так взагалі передати під управління "Фатху". А от від чого вони рішуче відмовились — це розпустити чи перепідпорядкувати комусь своє "бойове" крило, створене для боротьби з Ізраїлем. Справедливо підозрюючи, що переорієнтувати кілька тисяч бійців із боротьби з Ізраїлем на боротьбу з "Фатхом" - справа надто вже швидка і проста, представники останньої партії, яка зараз перебуває при владі, на такий варіант мирової угоди наразі не погодились, а доля міжпалестинського примирення поки зависла у повітрі.

В чому причина цього масштабного присупу миротворчості в регіоні, де з конфліктом всі, здавалось би, давно змирились? Схоже, вона очевидна. По мірі того, як добігає кінця війна з "Ісламською державою" у Сирії, всім стає зрозуміло, що іранські нерегулярні підрозділи покидати регіон чомусь не поспішають. І їх присутність тут нервує практично всіх без винятку впливових гравців — США, Саудівську Аравію, і, звичайно, Ізраїль. Хоча і в поміркованому крилі "Фатх" приходу іранців, який неминуче супроводжується посиленням "Хезболли". А єдиний спосіб позбутись озброєних і звиклих до війни людей — це встановити мир, оголосити їх злочинцями, і потроху витіснити за межі регіону. Інша річ, що встановлення миру теж виглядає не надто простим завданням.

Тим часом Ізраїль, де ілюзій з приводу перемовин із палестинцями, схоже, не мають, підходить до справи простіше. Наносячи бомбові удари по всіх таборах іранських сил, які тільки потрапляють в поле зору ізраїльської армії. На минулих вихідних було розбомблено, наприклад, базу Аль-Кісва, яку іранці активно розширювали для розміщення там крупних підрозділів своїх військ.

Тим не менше, загальна тенденція є очевидною. У регіоні, де конфлікти тривають десятиріччями, зрозуміли, що Путін, запросивши Тегеран до Сирії, створив небезпечний каталізатор для інфільтрації іранського впливу в регіон. І єдиний спосіб покласти цьому край — це послабити, а краще — припинити давні конфлікти, і зайнятись боротьбою з новою загрозою.

Можливо, перші спроби "нової хвилі" вимушеної близькосхідної миротворчості і виглядають трохи дивно, але за умови наявного бажання і готовності до примирення, з часом прийде як досвід, так і успіх.