Чому американські ракети в Польщі стали кошмаром Путіна

Не лякаючись нещасливих дат та інших недостойних забобонів, США та Польща у п'ятницю, 13 травня розпочинають будівництво нової американської ракетної бази, котра стане важливим елементом протиракетної оборони НАТО в Європі.

Обладнана база буде за останнім словом американських військових технологій - балістичними ракети наземного базування SM-3 Block IIA. Ці ракети вперше піднялись в небо минулого року — їх тестування триває дотепер. Чудо інженерної думки, до речі, не виключно американський виріб — ракети розробили і будують спільно Raytheon та японська Mitsubishi Heavy Industries.

Їхня дальність — 2,7 тисячі кілометрів, від попередників вони відрізняються вдосконаленими боєголовками, “заточеними” під знищення ворожих ракет за допомогою “кінетичних обєктів” (попросту — шматків металу), які рухатимуться з колосальною швидкістю, а також унікальною системою відстежування та відсіювання обманних цілей.

До речі, ці ж ракети цілком можуть використовуватись і для “зоряних воєн” - вони здатні “дістати” ворожі супутники на невисоких довколаземних орбітах.

Формально, база в польському Редзіково — як і аналогічна база в Румунії, оснащення якої сучасними ракетами заплановано завершити теж у 2018 році, спрямована на “відлов” і знищення ракетних “гостинців”, які можуть прилетіти до Європи з Близького Сходу.

Про це свідчить невелика потужність бази — на даному етапі мова йде про радар, 24 бойових одиниці та близько 300 осіб обслуги. Які, при всьому бажанні, ніяк не зможуть нейтралізувати навіть десяту частну російського ядерного арсеналу. Немає сумніву, що в 2008 році, коли приймалось принципове рішення про будівництво цієї бази, про Росію в якості реального чи навіть потенційного супротивника в ракетній дуелі ніхто і справді не думав. Хоч і даремно. Більше того, незабутній Радослав Сікорський тоді навіть пропонував росіянам здійснювати регулярні інспекції бази — щоб переконатись, що ніякої “антиросійської контрабанди” там немає.

Втім, російська істерика з приводу “загрози безпеці священних кордонів” розпочалась ще тоді — і до сьогоднішнього дня тільки наростала. Як саме 24 антиракети можуть комусь чимось загрожувати — особливо якщо той хтось не планує гатити по сусідах ракетами, Лавров за 8 років так і не вигадав, але в тому, що вони таки загрожують, не сумнівається ні очільник російського МЗС, ні його керівник, ні всі, хто їх регулярно слухає.

Звичайно, теоретично можливо допустити швидке розширення бази — з новими пусковими установками, ракетами, ба навіть радаром, здатним відстежувати більше цілей. Але все це — колосальні кошти. Вартість однієї ракети — 25 мільйонів доларів. Вартість будівництва “малої бази” - близько 200 мільйонів. І витрачати такі кошти — без сильної підозри, що “Володя ось-ось остаточно з'їде з глузду і натисне червону кнопку”, ніхто, ясна річ, не буде.

Тому все, що потрібно від російського президента для того, щоб уникнути “загрози від польської компоненти ПРО” - це не справляти враження зовсім-зовсім божевільного. Що, ймовірно, не завжди так просто, як то здається з боку.