Ірак дограється з Путіним до Новоіракії (КАРТА)

В останні дні все частіше говорять про використання збройними силами Іраку російських винищувачів СУ-30 проти бойовиків ІДІЛ. Власне, про те, що Росія активно постачає зброю іракському уряду, відомо досить давно. Та й Україна в свій час продавала Багдаду БТРи власного виробництва. Але зараз, коли конфлікт між Москвою і Західним світом розгорівся з новою силою, і Росія втрутилася у Сирійську війну, надто активна співпраця Багдада з Кремлем не може не насторожувати.

Останнім часом Москва, окрім Су-30, в екстреному порядку поставила Багдаду літаки-штурмовики Су-25, вертольоти Мі-28НЕ і Мі-35, важкі вогнеметні системи ТОС-1А "Солнцепек", зенітні ракетно-гарматні комплекси "Панцирь- С1", переносні зенітні ракетні комплекси "Джигіт", артилерійські системи і боєприпаси до них, броньовані машини розмінування БРМ-3М "Вепр".

Така співпраця, окрім суто бізнесової складової, має і геополітичну. Активізувавши військову співпрацю з Багдадом Путін переслідує кілька цілей. По-перше, він намагається отримати хоч якихось союзників у геополітичному протистоянні з США, а по-друге, спробувати досягти успіху там, де це не дуже вийшло у США, втерши у такий спосіб носа "тупим піндосам", які вивели контингент з Іраку і залишили його у стані майже цілковитого розвалу. З того ж розряду і розмови про те, що Росія може бомбардувати ІДІЛ в Іраку, а іракський уряд не виключає, що й попросить про це Москву.

Що ж стосується Багдада, то він безсумнівно переслідує власні цілі, серед яких навряд чи є намагання перетворитися на сателіта Москви. Не факт, що в іракському уряді добре знають, де знаходиться республіка Білорусь і хто такий Аляксандр Лукашенка, але аж ніяк не виключено, що Багдад вирішив використати досвід білоруського бацьки – політичне лавіювання між Московю, Брюселем та Вашингтоном, виторговуючи для себе максимально можливу допомогу від усіх сильних гравців. І тут, Багдад, на відміну від Мінська, може спіткати серйозний прокол.

Якщо Лукашенко беззаперечний власник усієї своєї, хай і не надто великої країни, з загнаною в підпілля опозицією і 83-відсотковим результатом на виборах, то багдадський уряд контролює лише 40% власної країни, та й на цих 40% великий шмат племен визнає уряд лише номінально. В той же час північну частину Іраку контролюють курди (по суті, мають власну державу із адміністрацією та дуже боєздатною армією), а північно-західну бойовики сумнозвісної "Ісламської держави". Говорити про те, що і ті і інші, м'яко кажучи, багдадський уряд недолюблюють зайвий раз не треба. І без того строкату картину сучасного Іраку доповнюють сунітські племена(нагадаємо, що Хусейн якраз був сунітом), які також не схильні підкорятися шиїтському уряду. Єдине, що і досі дозволяє уряду тримати владу в Багдаді, а заодно і масово купувати російську зброю – це контроль над нафтовими родовищами, зосередженими на півдні країни.

Отже спроби надмірного зближення офіційного Багдада з Москвою, нехай і з виключно тактичних міркувань, не додають популярності уряду в країні. І якщо з ІДІЛ все давно зрозуміло, то от іракські курди, які і так орієнтуються виключно на США та Європу, на тлі промосковського вектора Багдаду зможуть претендувати на дуже серйозну підтримку Заходу, а то навіть і на визнання курдської незалежності де-юре. 

Отже, "лукашенкізація" Іраку несе в собі серйозні ризики поглиблення розколу країни, з імовірним остаточним розпадом і появою навколо Багдада "Новоіракії" подібної до Новосирії Асада.

В той же час, активізація підтримки Росією Багдада, містить ризики і для самої Росії, адже виходить так, що Кремль остаточно стає на бік шиїтів на Близькому Сході. Якщо до підтримуваного Москвою Башара Асада, який є представником алавітської меншості Сирії, яка в свою чергу вважається відгалуженням шиїзму, та шиїтського Ірану доєднається ще й шиїтський уряд Іраку, то в очах решти мусульман-сунітів Москва сприйматиметься виключно як прибічник та захисник шиїзму. До того ж не варто забувати, що більшість російських мусульман також є сунітами. Схід, як то кажуть, справа тонка, тож ігнорувати міжконфесійні протиріччя аж ніяк не треба.