Як на Росії один "злодій" цілий Слідчий комітет купив

Коли дим розвіявся, а актори "маски-шоу" роз'їхалися, з'ясувалося, що оперативники ФСБ затримали заступника начальника столичного управління СКР Дениса Никандрова і керівника управління власної безпеки СКР Михайла Максименко.

Ні, це не російська версія турецького військового перевороту. І навіть не грандіозна "розбірка" між російськими силовиками, які за допомогою автоматів з'ясовують, хто з них стане основою для майбутнього путінського МГБ.

Все набагато простіше й банальніше. Як з'ясувалося, один із російських злодіїв в законі, Захарій Калашов, більш відомий під кличкою Шатро Молодий, потрапивши в поле зору СКР за вимагання коштів, і відчувши, що справа пахне реальним терміном, вирішив вийти з ситуації просто й ефектно. Давши хабара в мільйон доларів заступнику начальника московського управління СКР. Ні, ну всі ми розуміємо, що заступник такі речі без відома начальника не робить, але з хабарем впіймали саме заступника. Хтось "спалив" стражів справедливості. При чому до справи взялись не поліцаї – які максимум спитали би про свій мільйон, а ФСБ.

"За погодженням із головою СКР ФСБ ... здійснює слідчі заходи щодо низки співробітників СК Росії за фактами перевищення ними службових повноважень, а також отримання хабарів від представників кримінального співтовариства" – як сором’язливо охарактеризували в ФСБ сьогоднішні події.

Звичайно, в сьогоднішніх подіях була присутня й нотка міжвідомчої помсти. Помсти з боку ФСБ СКРівцям, котрі місяць тому пов'язали ФСБ-шного генерал-майора Володимира Подольського. Котрий, за оспіваною Гоголем доброю російською традицією, завів собі кілька десятків "мертвих душ" з числа підлеглих, зарплату яких спокійно забирав для власних потреб. Але все це вже подробиці.

А суть події в тому, що тоталітарна держава, яка гарантує контроль всіх і за всіма, яка вимушує провайдерів мобільного зв’язку зберігати розмови користувачів, і яка дозволяє правоохоронцям стріляти в натовп, не може зробити так, аби "злодій в законі" не міг купити – ні, не дільничого чи патрульного поліцая, а головного слідчого Москви – разом із його заступником та керівником служби внутрішньої безпеки на додачу. Чи, може, саме можливість правоохоронців "слухати", затримувати і взагалі робити з громадянами все, що заманеться, і приводить до таких невеселих наслідків?

Над цим питанням варто подумати всім, хто вимагає безконечного розширення повноважень силовиків та чисельних "антикорупціонерів". При тому не тільки на Росії.