Як мер Лондона хоче на похороні ЄС отримати прем’єрство

Історія з (не)виходом Британії з ЄС продовжує ускладнюватись та заплутуватись на заздрість телесеріалам.

З одного боку, після майже дводобових переговорів з президентом ЄС Дональдом Туском, британський прем’єр Кемерон хвалиться, що "дожав" ЄС на все, що хотів. Сторони ухвалили чималенький документ, в якому зафіксовано практично всі побажання британців – можливість не здійснювати соціальних виплат імігрантам з інших країн ЄС, імунітет від подальшого поглиблення інтеграції, який буде зазначено в усіх подальших документах ЄС, та чимало інших раніше суперечливих моментів.

Для "збереження обличчя" переважну більшість норм стосовно скорочення соціальних виплат євробюрократи зробили доступними не тільки для Великої Британії, але й для решти країн Європейського союзу.

Таким чином, Кемерон повернувся до Лондона переможцем, і референдум стосовно повного виходу Великої Британії з ЄС став ніби вже й не потрібен.

З іншого боку, чимало діячів – включно з ітонським однокурсником Кемерона, а зараз мером Лондона і одним з найпопулярніших британських політиків Борисом Джонсоном, стверджують, що референдум все рівно буде, і на ньому Велика Британія проголосує проти збереження ЄС.

"З Європою біда в тому, що вона розмиває суверенітет Британії - і в питаннях зайнятості, і в питаннях прикордонного контролю, і в питаннях прав людини, і в усіляких інших дрібницях", - заявив лондонський мер журналістам. І додав, що розпочинає кампанію за вихід Великої Британії з Євросоюзу.

На думку Джонсона, угода, яку Девід Камерон підписав у Брюсселі, не зможе забезпечити докорінних реформ у Євросоюзі.

“Ми не повинні плутати чудові місця у Європі, відпустку у Європі, фантастичну кухню, дружні стосунки з політичним проектом. Я хотів би, аби нові взаємини базувалися більше на торговельних інтересах. Аби була співпраця, але набагато менше цього наднаціонального елементу”, зазначив він. Аналогічної думки, до речі, дотримується міністр юстиції Великої Британії Майкл Ґоув. Тому референдум стосовно виходу з ЄС, призначений на 23 червня, скоріше за все таки відбудеться.

При тому чимало аналітиків натякає на той факт, що історія з виходом із ЄС цілком може стати для мера Лондона вдалим трампліном у високу політику. Де він зможе легко позмагатись зі своїм однопартійцем Кемероном. Якщо, звісно, приведе прихильників виходу з ЄС до перемоги на референдумі. Від ідеї якого чинний прем’єр, звісно, не в захопленні.

Таким чином Кемерон, який початково був якщо й не ініціатором, то ентузіастом референдуму, зараз стає у позицію поміркованого прихильника збереження ЄС, і перед референдумом радитиме британцям відповідати "ні". Як показав досвід з Шотландією, вмовляти потенційних сепаратистів Кемерон вміє.

“У світі, в якому Росія здійснює вторгнення в Україну, а такі країни, як КНДР, випробовують ядерну зброю, ми повинні боротися з агресією разом, і завдяки економічній міці протистояти тим, хто порушує правила гри та погрожує безпеці нашого народу”, - заявив Кемерон, отримавши від ЄС все, чого хотів. Інша річ, наскільки його позицію поділяють решта мешканців острова – особливо зважаючи на деякі нюанси політики Брюсселю.

Втім, як би не обернулась подальша доля Великої Британії, її вихід з ЄС буде сильним, але не смертельним ударом – хоча б в силу того, що британська економіка завше була відносно менш інтегрована, не кажучи вже про відсутність стосунку як до зони європейської валюти, так і до Шенгенських угод. В будь-якому разі, після "вставання Росії з колін" Британія і ЄС приречені як на економічний, так і на політичний союз. Яким би не був його юридичний формат.