Німці спровокували Ердогана геноцидом, щоб відкласти безвіз для Туреччини

Історія продовжує керувати поведінкою багатьох сучасних держав і світових лідерів. Вчорашній гучний і відвертий скандал, причиною якого стало визнання Німеччиною геноциду вірмен в Османській імперії – яскраве тому підтвердження.

Здавалось би – що спільного у поміркованого ісламіста Ердогана з "младотурками" початку минулого століття? Вони ж бо і його – попади він їм у руки зі своїми поглядами – по голові б не погладили. Втім, як би там не було, вчорашнє майже одноголосне рішення Бундестагу (з 630 один депутат – проти, і один –утримався) – проти якого наперед протестував Ердоган і для блокування якого він навіть вмовляв Ангелу Меркель "повпливати на парламент", вилилось у відкликання турецького посла для консультацій і різке погіршення стосунків не між Анкарою і Берліном навіть – а між Туреччиною і всім ЄС. Хоча аналогічні рішення багатьох інших європейських країн – Франції (де заперечення геноциду вірменів, як і Голокосту, є кримінальним злочином) Італії, Австрії, Бельгії та інших – такої реакції не викликали.

Навіщо взагалі німецький парламент вліз у передбачувано скандальну історію з визнанням геноциду? Відповіді можуть бути різні. Однією з них, наприклад, може стати голосна критика Меркель з боку соціал-демократів. Які звинувачують канцлерін у тому, що, бажаючи вирішити проблему з мігрантами, вона зайшла у поступках Туреччині явно задалеко. При тому що в Анкарі править явно авторитарний режим, який утискає опозицію, вільну пресу, курдів – і всіх, кого тільки може утискати. Можливо, визнання геноциду вірмен мало бути своєрідним тестом. Якби Ердоган скромно промовчав – чи обмежився незадоволеним бурчанням – його б визнали авторитарним, але здатним до співпраці й компромісу. Втім, не склалося.

Особливо символічненьким вийшло співпадіння – саме вчора Туреччина мала приступати до обговорення технічних аспектів скасування візового режиму з ЄС. От і обговорили – надовго і всерйоз. Хоча, звичайно, торгівля на цьому не завершиться – оскільки проблема біженців нікуди не поділась, і якось співпрацювати з Ердоганом Європі доведеться. Можливо, саме для того, аби спростити таку співпрацю, ні німецькі міністри, ні сама Меркель на вчорашньому голосуванні присутніми не були.

Втім, переведення безвізового режиму з Туреччиною в неозначене майбутнє може, цілком вірогідно, збільшити наші шанси на успішне вирішення аналогічного питання.

Затвердження безвізового режиму для Туреччини, Косово, України та Грузії, яке мало проходити практично одномоментно, відверто лякало громадян ЄС. Ні, не те щоби всі вони були ксенофобами чи що – але вільний в'їзд громадян чотирьох відверто "проблемних" країн на тлі кризи з біженцями міг бути сприйнятий "широкими верствами" відверто неоднозначно.

Натомість зараз, коли Туреччина тимчасово зійшла з дистанції, а безвіз для Косово впирається в його невизнання частиною європейських країн, "перетравити" невеличку Грузію разом з Україною європейцям буде помітно легше.

А чи буде це "легше" достатнім для прийняття рішення – покажуть два найближчих місяці. Впродовж яких мексиканський серіал, на який перетворився відносно нескладний міжнародно-правовий акт скасування віз, дійде до логічного завершення. Яким би воно не було.