"Я привіз вам мир": Що Макрон запропонував Зеленському

Прибувши до Києва, президент Франції Емманюель Макрон вирішив не гаяти часу, і одразу біля злітної смуги розповісти журналістам, що він усіх переграв. "Моєю метою було зупинити гру, запобігти ескалації (українсько-російського конфлікту — ред.) та відкрити нові перспективи. — заявив Макрон. — Я вважаю, що досяг цієї мети".

Якби подібна заява була цілком правдивою, то на цьому, напевно, візит до Києва можна би було і закінчити. Війни не буде, ескалації — також, російські війська пакують сухпайки і повертаються до Хабаровська. А всі менш суттєві моменти вирішать "нормандські радники", про чергову зустріч яких Макрон із Путіним вчора домовились.

Втім, французький президент свій візит продовжив. Це явно натякнуло на той факт, що переможна реляція є, як мінімум, не зовсім повним описом реальності. Власне, відкритим текстом навздогін Макрону про це сказали і з Кремля, оскільки речник російського президента Дмітрій Пєсков фактично спростував чутки про якісь домовленості між Макроном та Путіним стосовно виведення російських військ з Білорусі та зменшення кількості російських військових навчань на кордонах України.

При тому розмова Макрона із Зеленським, хоч і не тривала п'ять із гаком годин, як вчорашнє спілкування з Путіним, і обійшлася без "юшки з п'яти видів риб" (нею, зокрема, частували французького лідера у Кремлі, - ред.), також вийшла трохи довшою за заплановану. А прес-конференція за її результатами була вельми короткою. І не надто змістовною.

Якщо проігнорувати компліментарні заяви Зеленського, і зосередитись на сказаному Макроном, то прозвучало всього три речі.

Перша, і цілком традиційна — про те, що Мінські угоди розглядаються як єдиний шлях, який дозволить врегулювати конфлікт між Києвом та Москвою. Той факт, що дані угоди ніяк не убезпечили Україну від нової ескалації конфлікту і концентрації російських військ на нашому кордоні, президент Франції скромно проігнорував. Порекомендувавши при тому Україні просто продовжувати докладати зусилля.

Другий момент полягав у тому, що Франція ініціює "широкомасштабний діалог щодо спільних гарантій безпеки", які дозволили б забезпечити довгострокову стабільність у Європі. Як саме мали би виглядати ці гарантії бодай приблизно, Макрон, на жаль, не повідомив.

Третьою важливою тезою Макрона стала заява про те, що поняття "фінляндизації" стосовно України він ніколи і ні з ким не обговорював. Себто Франція не погоджується на ідею обмеження українського суверенітету, яку активно лобіює Путін, вимагаючи перейти до політики "закритих дверей" у НАТО і розподілу сфер впливу у Європі.

Що означають всі ці заяви для України? Париж не зумів виторгувати в Путіна жодних реалістичних обіцянок стосовно деескалації конфлікту. В чому, можливо, провини Макрона і немає. Але бажаючи "зліпити перемогу", французький президент грає в доволі небезпечну гру. Він припускає, що Росія відмовилась від ідеї ескалації збройного конфлікту. І діє на основі цього припущення, закликаючи Україну зберігати спокій — та імплементувати Мінські угоди, так ніби нічого й не сталося. А десь, на паралельному треку Париж, Берлін та Москва обговорюватимуть нові безпекові механізми для Європи.

І в цьому президент Макрон фактично обманює Зеленського, власних виборців, і, можливо, навіть себе самого. Оскільки жодних гарантій того, що Росія відмовилась від збройної ескалації, в нього немає — і бути не може. А єдиний спосіб цю ескалацію припинити і зробити заяви Макрона правдивими — це погодитись на російський варіант імплементації Мінських угод. Простіше кажучи — капітулювати.

А примусити Україну до цього Макрон не може. І, за великим рахунком, навіть не надто хоче. Не для того він учора сорок хвилин сидів у літаку, чекаючи на офіційний кортеж від російського президента. І, не дочекавшись, пішов по крижаному полю пішки, до посольських авто на стоянці.

Тому шаленого тиску на Зеленського, спрямованого на негайне задоволення всіх бажань Кремля, не буде. А все, що потрібно зробити для збереження добрих стосунків з президентом Макроном (переобрання якого, зважаючи на суперників, було б вигідним і Україні) — це провести чергову зустріч нормандських радників, закликати до деескалації, і подякувати Франції за неоціненну дипломатичну перемогу. Не надто відволікаючись від підготовки збройних сил до відбиття агресії, загрозу якої "в корені ліквідував французький президент".