Представництво Тайваню у Литві: Чому Вільнюс вирішив жорстко розсваритися з Пекіном, і що з того Україні

Дипломатичний конфлікт між КНР та Литвою досяг своєї вищої точки — сьогодні до Пекіна був відкликаний китайський посол у Вільнюсі. Іще вчора Китай запропонував Литві відкликати свого посла в Пекіні. І наразі немає жодної причини, яка б стримала сторони конфлікту від подальшої ескалації — аж до повного розриву двосторонніх дипломатичних стосунків.

Звичайно, Литва не здійснила "повноцінного" визнання Тайваню, приєднавшись до нечисельного сьогодні клубу з 15-ти держав, які є дипломатичними союзниками Китайської республіки (не плутати з Китайською народною республікою із центром в Пекіні).

Та для конфлікту цілком достатньо було й заяви міністра закордонних справ Тайваню Джозефа Ву. Який оголосив у липні, що острів відкриє у Вільнюсі "представницький офіс", у назві якого буде присутній топонім "Тайвань". Також Ву сказав, що "Тайвань і Литва є стратегічними лідерами із захисту демократичних інститутів".

На будь-які подібні прояви дипломатичної самодостатності Тайваню Пекін реагує дуже болісно. Погрожуючи Китайській республіці примусовим приєднанням до КНР, а країнам, котрі приймають подібні представництва — розривом дипломатичних стосунків.

Але для чого тоді у Вільнюсі пішли на всю цю історію із тайванським представництвом?

Відповідей може бути дві. Простіша і більш "локальна" – у Вільнюсі просто дуже не люблять комуністичні імперії. Є у литовців для цього історичні причини. І споглядаючи політику Пекіна, який проковтнув і перетравлює Гонконг, а тепер відкрито погрожує Тайваню, просто вирішили це своє ставлення до китайського експансіонізму публічно продемонструвати. Назвати чорне — чорним. Тим паче, що "парасольки" у вигляді ЄС, НАТО та тисяч кілометрів відстані надійно захищають Литву від ймовірної помсти Пекіна.

Втім, цілком ймовірним є й інший варіант. Який полягає у тому, що колективний Захід, відновивши трансатлантичну єдність, вирішив натякнути Китаю, що експансіоністська політика комуністичного уряду в регіоні може зустрітися із потужною протидією, оскільки і в КНР є чимало слабких місць.

Зокрема, ситуація з Тайванем, який у Пекіні хочуть повільно, але неуникно "реінтегрувати" в Китай. Додавши до власної економічної потуги 18-ту економіку світу з колосальними інвестиційними можливостями. І шанси на подібну "реінтеграцію" наразі існують.

Але в разі, якщо до США, котрі давно протистоять спробам Китаю залякати Тайвань військовою силою, додасться хвиля визнань Китайської республіки з боку чисельних членів ЄС — шанси на мирне приєднання Тайваню, які й так далеко не стовідсоткові, цілковито "обнуляться".

А поглиблюючи співпрацю не найбільшого члена ЄС з острівною Державою, ЄС та США демонструють Пекіну, що Тайвань краще залишити у спокої — інакше Китай може втратити шанси на об'єднання назавжди.

При тому дана політична ситуація становить неабиякий політичний інтерес і для України. Оскільки перед Києвом стоїть непросте завдання стосовно можливого нарощування економічних зв'язків з таким перспективним азійським партнером, як Тайвань, за умови збереження на адекватному рівні стосунків із Китаєм. І в такому випадку "литовський кейс", незалежно від того, як він завершиться, може бути хорошою демонстрацією реальної готовності Пекіна до конфронтації з тими, хто готовий співпрацювати і спілкуватись із Тайбеєм.