Кінець епохи Бібі: Чому в Ізраїлі вирішили позбутися Нетаньягу

Вчора, коли глава ізраїльської правоцентристської партії "Яміна", колишній міністр оборони Нафталі Беннет повідомив, що його політсила підтримає лідера ізраїльської опозиції Яіра Лапіда, і цього достатньо для формування коаліційного уряду без партії "Лікуд", стало зрозуміло, що політична зірка чинного прем'єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу невдовзі може згаснути. Принаймні, на якийсь час.

Для розуміння ситуації слід завважити, що Нетаньягу пробув на посаді глави виконавчої влади з початку 2009-го року. Але і це тільки частина його кар'єри — оскільки вперше він встиг посидіти в кріслі прем'єра з 1996-го по 1999-й рік. Тому "кінець епохи Бібі" - якщо він цього разу відбудеться, звичайно, – це щось на кшталт відходу від влади Путіна чи Меркель. Тільки зі своїм, питомо ізраїльським колоритом — бо, на відміну від першого, ізраїльський прем'єр готовий здати владу добровільно, а на відміну від другої — за Нетаньягу тягнеться кримінальний слід з епізодами хабарництва, шахрайства, зловживання довірою і хтозна чого там іще.

Хто саме збирається покласти кінець багатолітній кар'єрі ізраїльського прем'єра? Компанія вельми різномаста, і охоплює практично всю широту ізраїльського політичного спектру. Починаючи від лівих радикалів з "Мерец", які закликають вивести війська зі всіх без винятку палестинських територій, і завершуючи Беннетом, який навпаки, закликає провести розширення ізраїльської військової присутності на більшій частині Західного берега.

Звичайно, присутні в коаліції і центристи з Яіром Лапідом на чолі, але без голосів радикалів з обох сторін, а також без дещиці голосів арабської партії Раамія втримати владу вони не зможуть.

На додаток до ідеологічного різноманіття, в зв'язку з тим, що керувати Ізраїлем не може кілька осіб одночасно, представники коаліційних політсил робитимуть це по черзі.

Як зміниться зовнішня і внутрішня політика Ізраїлю в разі формування настільки широкої коаліції — до ладу не може сказати ніхто. Скоріше за все, виробити єдину зовнішньополітичну стратегію навзамін наявної не вдасться через видимі ідеологічні суперечності, і рішення будуть прийматися на основі ситуативних компромісів як всередині нової коаліції, так і з широким залученням опозиційних фракцій.

Що, вочевидь, призведе до своєрідної "консервації" наявної зовнішньополітичної лінії Ізраїлю — в тому числі і з Україною. Тому очікувати на скорочення чи раптовий ріст товарообігу між нашими державами (який наразі становить близько 1 мільярда доларів), чи на істотне збільшення співпраці у сфері ВПК, вочевидь, не варто.

А якщо подивитися на речі реалістично, то цілком ймовірно, що нова "ультраширока" коаліція навряд чи проіснує надто довго, і справа завершиться новими виборами. Пі час яких у "старого лиса" Нетаньягу виникнуть нові шанси на повернення до вищої політичної лінії. І стати йому на заваді можуть тільки два істотних фактори. Один з них — це три кримінальні справи, за кожною з яких на нього може чекати реальна кримінальна відповідальність. А інший фактор, що грає не на користь ветерана політичних битв — це розміняний ним восьмий десяток років. Хоча, коли подивитися, наприклад, на двох фаворитів останніх президентських перегонів у США, то шанси повернутися до керма у Нетаньягу є, і при тому немалі.