Сенатори Вова і Діма: Чи вдасться Путіну отримати пожиттєву владу

Минулої суботи президент Росії Володимир Путін вніс в Держдуму нову редакцію закону "Про порядок формування Ради Федерації", а також поправки до закону про статус сенаторів і депутатів.

Формально запропонований закон повинен гармонізувати чинне російське законодавство зі змінами, які нещодавно було внесено в російську Конституцію. Принаймні, так було вказано в пояснювальних записках до поданих законопроектів. Декотрі статті цих актів і справді дослівно повторюють оновлені норми російського Основного закону.

Але тим справа, звичайно, не обмежується. Бо, схоже, ключовими нормами в цих законодавчих новелах є пасажі про те, що в разі їх прийняття сенаторами — як тепер пропонують цілком офіційно називати членів Ради Федерації — ставатимуть не тільки представники регіонів. У верхню палату Держдуми потраплятимуть, в разі написання заяви, і всі екс-президенти Росії. Довічно. При тому кожен чинний президент може призначити ще й 30 своїх представників, з яких 7 теж буде довічними. За "видатні заслуги перед країною в сфері державної та громадської діяльності", як сказали автори путінського законопроекту.

Очевидно, що в Росії на даний момент є один мертвий президент, Борис Єльцин, який нічого й нікуди не подаватиме, один колишній президент Дмитро Медведєв, якому Путін дозволив подавати заяву на посаду сенатора в тримісячний термін після набуття сили законом, і один президент, який все ніяк не стане колишнім. Виключно для блага двох останніх і приймаються масштабні зміни у російське законодавство. Завдяки яким вони обидва, з точки зору російських юридичних норм, стають практично невразливими для кримінального переслідування. Оскільки для того, щоб Феміда могла бодай формально зайнятися сенаторами, необхідно, щоби за це проголосувала більшість членів відповідної думської палати. Куди Путін не тільки призначатиме 30 виключно "своїх" членів — але й впливатиме на призначення багатьох інших. Оскільки, згідно з новим законом, депутатами Радфеду від певного регіону зможуть ставати не тільки ті, хто прожив там 10 і більше років, але й високопоставлені армійські офіцери та силовики, дипломати, та ціла купа інших категорій наближених до Кремля осіб. У подібний спосіб чинний президент Росії формує потужну й інерційну більшість, яка повинна стати гарантом його довічного сенаторського статусу.

У цьому місці виникає логічне питання — навіщо? Після процедури "обнулення" перед Путіним, з конституційної точки зору, простягається тривалий період правління — до 2036 року включно. Після чого, у віці 84 роки, російський президент, якщо раптом доживе до цього віку мав би можливість вийти на заслужений відпочинок, призначивши зручного спадкоємця.

Але судячи з енергійних рухів, спрямованих на створення "запасного аеродрому", Володимир Володимирович, схоже, не дуже вірить у щасливе правління впродовж наступних 16 років і подальшу старість – із народною пошаною та повагою з боку ретельно обраного спадкоємця. Той факт, що він готує для себе спеціальний статус, який гарантуватиме його недоторканість, у такі стислі терміни, натякає на невпевненість Володимира Путіна у завтрашньому дні.

Закрившись на безконечний карантин у Ново-Огарьово, російський президент готується до сценарію, за якого відповідальність за долю Росії візьме хтось інший. А сам Путін виступатиме довічним сенатором та "батьком нації".

Дивує в цій історії не боягузтво російського лідера. Дивує те, що політик, який познущався з усіх без винятку норм російського та міжнародного права, який в довільний спосіб змінював російську Конституцію чомусь надіється захистити себе за допомогою листка паперу, за який проголосує російська Держдума.