Як Путін захистив "православного буддиста" Шойгу

Президент Росії Володимир Путін вніс до Держдуми проект закону про заборону визнання екстремістськими матеріалами священних текстів світових релігій.

У тексті цього чудового законопроекту навіть вказані об’єкти такої специфічної охорони: християнська Біблія, мусульманський Коран, єврейське священне писання Танах і тибетський буддійський канон Ганджур.

"Біблія, Коран, Танах і Ганджур, їх зміст і цитати з них не можуть бути визнані екстремістськими матеріалами", - пишуть автори законопроекту.

Священні тексти індуїзму, "Капітал" Маркса, чи, приміром, художні виставки атеїстів, які не подобаються православним, у тексті законопроекту не згадуються.

Причини появи такого своєрідного документу – очевидні. Нещодавно в Південно-Сахалінську суд визнав екстремістськими цитати з Корану, і на цій підставі наклав заборону на книгу "Благання до Бога: його значення і місце в ісламі".

Можливо, сахалінським борцям з екстремізмом цей юридичний шедевр і зійшов би з рук, якби він не потрапив в поле зору чеченського лідера. Рамзан Кадиров назвав суддю і прокурора, які брали участь у процесі, "шайтанами та національними зрадниками" – і пообіцяв особисто "розрулити" ситуацію. Слідом підтягнулась і Рада муфтіїв Росії.

Тут, схоже, російський президент згадав, що живе в країні, де більше половини направду релігійного населення (а не "потенційних вірних" РПЦ) – це мусульмани-сунніти. Яких одним розчерком прокурорського пера записали в екстремісти. Російська участь в сирійській війні теж не додала симпатій до Кремля в мусульманських колах.

Тому Путін, схоже, вирішив заспокоїти російських послідовників пророка Мухамеда, і видати такий папірчик, щоб більше ніхто й ніколи не наважився в чомусь звинувачувати тих, хто цитує Коран (бо цитати з Біблії чи Танаху ніхто й ніколи екстремізмом ніби не оголошував). Заодно "уважили" законодавці й послідовників Будди – певно, на честь головного "православного буддиста" Шойгу.

Вся історія ніби тривіальна – як для російської юридичної системи. Принаймні, на тлі вироку Сєнцову, процесу Савченко чи, приміром, справи 73-річного полтавського "Джеймса Бонда", засудженого вчора до 6 років "строгача" за спробу буцімто "вкрасти секрети" і купити запчастини до "суперсекретного" комплексу ППО С-300 зразка кінця 70-х років минулого століття. В історії з "екстремістським Кораном", принаймні, не було постраждалих.

Втім, історія з прокурором і суддею з Південно-Сахалінська радикально відрізняється. Бо якщо спроби "закошмарити" українців є частиною державної політики, то визнання російських мусульман екстремістами є навіть не "перекуром на бензозаправці" – а запалювальною бомбою.

Повний і беззаперечний правовий нігілізм, вирощений і толерований, поки "юристи" вирішували корисні для тоталітарної системи завдання, не здатен не тільки дотримуватись принципів верховенства права – на це ніхто й не сподівається, врешті – але й захищати інтереси "партії влади" у тоталітарному суспільстві чи розуміти специфіку внутрішньої політики у багатонаціональній імперії.

І для того, щоб цей юридичний абсурд не знищив Росію, самому Путіну доводиться приймати якісь божевільні в своїй суті закони про "неекстремістський" характер Біблії разом з Кораном.

В результаті історію мають захищати "історичні війська" – про які російський Генштаб спочатку офіційно розповідає, а потім, після засекречення, не менш офіційно заявляє, що їх не було, немає і не буде. Біблію і Коран має захищати спеціальний закон. Путіна буде захищати Шойгу і ФСБ. А як жити всім решту, кого не захищає нічого, окрім закону і "юристів"? Питання риторичне. Його можна було б і не задавати, і не плодити зайві дискусії на тему "що там у...?"

Якби не інше, більш практичне питання. Яке полягає в тому, чи сильно відрізняються від російських суддів, які, рухаючись у напрямку божевілля, залишили далеко позаду навіть Володимира Путіна, їхні українські колеги?