Вибори, нормандський саміт і балістичні ракети: Як Помпео пояснив Лаврову, що миру не буде

Від вчорашньої зустрічі очільників російської та американської дипломатії, напевно, ніхто не чекав дипломатичного прориву. З одного боку, надто вже розходяться політичні позиції країн, а з іншого — будь-яке гіпотетичне "потепління" у стосунках з Росією може стати для Дональда Трампа черговим приводом для колосальних політичних проблем. Яких у нього, в процесі реалізації процедури імпічменту, і без того буде більш, ніж достатньо.

Втім, декілька тем вчорашньої зустрічі цілком могли бути розвинуті до рівня діалогу — при тому без особливого ризику для Трампа.

Власне, стосовно тем, розмова Сергія Лаврова і Майка Помпео стосувалася трьох ключових моментів. Перший, який і послужив, здається, причиною зустрічі — це бажання адміністрації Трампа черговий раз нагадати російським колегам, що будь-яка спроба втрутитися у президентську виборчу кампанію в США, яка після Нового року набиратиме обертів, закінчиться для Кремля фатально. Повідомлення про це, ясно сформульоване як особисто Трампом, так і Помпео, звісно, не викликало в Лаврова жодних добрих почуттів. При тому в такій прозорій ситуації російський дипломат ще й спіймався на банальній брехні. Зокрема, розмовляючи з репортерами він заявив, що в розмові з ним президент США нічого не сказав про недопустимість втручання Росії у вибори в США, в той час як в офіційній заяві Білого дому було вказано прямо протилежне. При тому заяви Лаврова про "відсутність доказів" російського втручання в попередні вибори викликали роздратовані коментарі не тільки в демократичній, але й республіканській пресі. Звичайно, позиція "настамнєт" - це засаднича стратагема російської гібридної війни, але простота й прямолінійність її реалізації, здається, на даному етапі приносить Кремлю більше шкоди, ніж користі.

Наступною темою була розмова стосовно можливостей продовження договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Тут дискусії в Помпео з Лавровим також не вийшло — оскільки нинішня вашингтонська адміністрація твердо стоїть на тому, що для продовження цього договору участь у ньому повинен взяти і Китай. При тому що Пекін навідріз відмовляється навіть починати переговори на цю тему.

З якоїсь точки зору, Вашингтону ніби й вигідно було би продовжити СНВ-3. Оскільки в разі продовження договору під його дію підпали б нові й перспективні види російського озброєння — зокрема, міжконтинентальні балістичні ракети "Авангард" і "Сармат", нові підводні човни типу "Борей-А" і модернізовані важкі бомбардувальники Ту-160м2. До всього цього, в разі продовження договору, отримали б доступ американські інспекційні групи, які могли б і кількість ракет контролювати, і їх конструкцію, по мірі сил, роздивлятися.

Але цьому заважає один-єдиний фактор. Попередню версію договору в 2011 році підписав Барак Обама. А продовжувати дію документів, прийнятих за участі свого попередника, Дональд Трамп не хоче виключно зі своїх "принципових" міркувань. Втім, до завершення дії договору, яке настане в 2021 році, ще є час — можливо, до того моменту у Вашингтоні вде буде й інша адміністрація. Але наразі дискусії в Лаврова з американською стороною, знову-таки, не вийшло.

А третьою темою розмови став українсько-російський конфлікт. В процесі Лавров знову-таки почув, що США ніколи не визнають Крим російським, а Мінські домовленості слід виконувати і Росії. В офіційних прес-релізах при тому відсутня інформація стосовно обговорення ймовірних санкцій США проти компаній, що будують "Північний потік — 2". Але якась розмова на цю тему, скоріше за все, мала місце. Втім, і тут Помпео навряд чи міг сказати Лаврову щось надто втішне. Оскільки на гребені ситуації з імпічментом команда Трампа однозначно не втручатиметься в конгресове обговорення ймовірного рішення про санкції, яке, скоріше за все, буде "пакетом" включене до законопроекту про військовий бюджет США, який конгресмени повинні прийняти до католицького Різдва.

У такий спосіб візит Лаврова до США, що чи то випадково, чи то внаслідок чийогось рішення трапився рівнісінько за добу після нормандського саміту в Парижі, дуже наочно продемонстрував кілька моментів. Перший із них полягає в тому, що російська дипломатія втратила чи то професіоналізм загалом, чи то здатність ефективно комунікувати з Вашингтоном зокрема. Оскільки навіть при виходах до преси Лаврову не вдалося озвучити бодай одну тему, в якій між країнами спостерігається консенсус.

Другий момент тісно пов'язаний з першим і полягає в тому, що відсутність співпраці в міжнародній політиці між Москвою та Вашингтоном призводить до непотрібності контактів на вищому рівні. Оскільки як заяви Лаврова про "ми ні в чому не винуваті", так і заяви Трампа про те, що США і Росія можуть збільшити обсяг двосторонньої торгівлі, якщо Кремль "піде на покращення стосунків" - себто прислухається до вимог США — все це не варто часу, витраченого на організацію офіційних зустрічей. І якщо під час попереднього візиту Лаврова у травні 2017 сторони ще намагалися якось імітувати ентузіазм з приводу ймовірного потепління, то все, до чого звелися вчорашні переговори — це нагадування Вашингтону про червоні лінії, пов'язані з втручанням у вибори. В Дональда Трампа зараз надто багато проблем, щоби допомагати, чи навіть просто комунікувати з Росією. Долю стосунків між країнами на практиці вирішуватиме Конгрес США. Що, напевно, не викликає в Кремлі хвилі ентузіазму.