Коронавірус вбиває ЄС: Як проросійські популісти Італії звинувачують Німеччину в наслідках пандемії

У міру того, як в Італії продовжує знижуватися кількість нових заражень Covid-19 та смертей від коронавірусу, громадяни цієї країни плавно переходять до логічного запитання: хто винен в катастрофічних наслідках пандемії?

Зрозуміло, що складні відповіді на кшталт "непродумані дії влади, неналежне виконання населенням рекомендацій стосовно соціальної дистанції та нещасливий збіг обставин" в подібній ситуації не підходять. Потрібні чіткі вказівки на персону винуватця. Якого з часом можна буде проголосити "абсолютним злом".

В цій неприємній і нездоровій ситуації в проросійських італійських популістів, які завжди вміли давати прості відповіді на складні питання, з'явився шанс знову піднятися на хвилю популярності. Принаймні екс-міністр внутрішніх справ Італії, популіст та великий друг путінського режиму Маттео Сальвіні, схоже, має на це неабиякі сподівання.

"20 років нас годували європейськими гаслами, - заявляє очільник право-популістської "Ліги Півночі". - Але коли Італії необхідна допомога, вона надходить з Венесуели або Албанії... Від Німеччини ми не отримуємо нічого, крім двох пальців в очі". Напевно, після відправки до Італії українського літака з 5 тонами дезінфектанту в списку "помічників Італії" з'явиться ще Україна. Хоча ні – політик, який часто розповідав про "закономірну" анексію Криму, навряд чи згадає нас в такому контексті. 

Звичайно, не всі італійці поділяють крикливо-пропагандистські лозунги Сальвіні. Але цей політичний діяч таки має своєрідний талант - дуже точно відчуває настрої своїх співвітчизників. Серед яких зараз наростає закономірне розчарування як стосовно стосунків з Німеччиною, так і реакцією ЄС на італійську трагедію загалом. Зокрема, у ході недавнього опитування понад 70 відсотків італійців зазначили, що розчаровані допомогою Європи. Вони відчувають себе в "покинутими" союзниками по ЄС. Особливо, звичайно ж, німцями.

При тому якось "поза кадром" опиняється той факт, що Німеччина прийняла 200 важкохворих із різних країн ЄС, в тому числі – з Італії. Натомість той факт, що Берлін на ранніх етапах епідемії заблокував експорт захисних масок та захисного одягу, в Італії пам'ятають добре. Така вже специфіка людської пам'яті.

Хоча вдавати, що ситуація із європейською допомогою Італії була ідеальною, теж не доводиться. Оскільки ще на початку кризи Німеччина фактично заблокувала пропозицію Риму про випуск так званих "коронабондів" – цінних паперів, прибуток від продажу яких мав піти на допомогу італійській економіці. При тому було озвучено заяву Берліну про те, що фінансова й економічна допомога буде вироблена найближчим часом в рамках консенсусу. Із яким все ніяк не складається. Оскільки дискусії про випуск довгострокових облігацій розпочалися в середині березня, а, наприклад, сьогодні вранці, після чергового 16-годинного раунду переговорів між міністрами фінансів країн Європейського Союзу, стало відомо, що ніхто й ні про що не домовився.

Звичайно, в ході переговорів не було чіткого протистояння по лінії Рим-Берлін, і найбільш жорстко проти "безконтрольного" вливання грошей в економіку і консолідації європейських боргів виступали, окрім Німеччини, ще й Нідерланди, Австрія та низка інших країн. Але в сухому залишку виходить так, що ЄС, який продемонстрував свою ефективність у моменти економічного процвітання єврозони, проявив тепер свою повну нездатність протидіяти непередбачуваним і масштабним проблемам.

І виходів із цієї кризи, як завше, є рівно два. Або країнам ЄС таки вдасться домовитись і створити адекватні механізми взаємодопомоги, або національні уряди будуть вимушені самостійно шукати запозичення на зовнішніх ринках за високими відсотками. У другому випадку шанси на те, що в Римі будуть слухати будь-які інші економічні вказівки з Берліну після завершення пандемії, виглядають якось не дуже високими. І прийняти необхідні для італійської, іспанської та французької економік рішення об'єднана Європа змушена в лічені дні. В іншому випадку популісти і євроскептики всіх мастей можуть зібрати таку електоральну підтримку, що за декілька років адекватне функціонування європейського проекту стане фактично неможливим.