Обама, іранські "божевільні мулли" та Україна

Іран і "шістка" світових посередників досягнули угоди щодо ключових питань, які стосуються іранської ядерної програми. Принаймні, так стверджують глава європейської дипломатії Федеріка Могеріні та міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф.

Коли і за що були введені санкції проти Ірану

Проти Ірану діє одразу чотири резолюції Ради Безпеки ООН. Резолюція № 1737 прийнята Радою Безпеки ООН 23 грудня 2006 року, забороняє ввезення до Ірану ядерних технологій і матеріалів, а також передбачає заморозку рахунків основних компаній та осіб, пов'язаних з ядерною програмою. У резолюції 1747 (24 березня 2007 року), Радбез постановив посилити санкції стосовно Ірану у зв'язку з ядерною програмою цієї країни. Було накладено заборону на продаж зброї та активізовано мораторій на окремі активи за кордоном. Наступні дві резолюції (1803 і 1929) розширювали список осіб і товарів, які не могли перетинати іранський кордон, а також прописували, як всі члени ООН повинні контролювати й інспектувати вантажі з та до Ірану.

На додачу до резолюцій Радбезу, окремі, ще суворіші санкції проти Ірану ввели також США, Канада, Австралія, Південна Корея, Канада та Японія. В них прописано повну заборону на співпрацю з банками, компаніями та приватними особами з Ірану, які дотичні до ядерної програми, виробництва зброї чи діяльності Корпусу Стражів Ісламської революції.

У 2012 уряд Іран офіційно припинив, у відповідь на санкції західних країн, продаж нафти США і Великобританії, а з початку 2013 - і Євросоюзу. Що було швидше жестом відчаю - оскільки нафту і так відмовлялись купувати.

Про що домовились

Посередники та Іран домовились, що останній на дві третини скоротить кількість робочих центрифуг для збагачення урану, а не використовувані центрифуги будуть поміщені на склад, що знаходиться під наглядом МАГАТЕ.

Запаси урану в Ірані буде обмежено на певний період, в країні не будуть створюватися нові атомні центри. Наявні запаси урану підуть тільки на наукові цілі, надлишки вивезуть з країни.

При тому єдиним іранським центром для збагачення урану буде Натанц. При тому там вироблятиметься уран, збагачений тільки до 3,76%, і придатний виключно для цивільних потреб. Ще одна іранська науково-технологічна база в Фордо буде використовуватися не для збагачення, а в наукових цілях.

Міжнародне підприємство так модернізує реактор в Араці, щоб він надалі не міг виробляти плутоній. При цьому жоден з ядерних об'єктів Ірану не буде демонтовано.

Щоб контролювати виконання угоди, МАГАТЕ отримає широкий доступ на об'єкти терміном щонайменше на 20 років.

Відразу після укладення договору США і ЄС почнуть поступово послаблювати санкції. Це відбуватиметься паралельно зі скасуванням санкцій РБ ООН.

Щоправда, все це поки на рівні жестів доброї волі та неформальних домовленостей. До вироблення проекту остаточної угоди експерти щойно приступили. Підпишуть її - якщо до того моменту нічого не зміниться - лише в червні.

Наслідки угоди

Президент США Барак Обама вже встиг назвати досягнуту угоду "історичною"
"Ця угода - великий внесок у безпеку", - констатував він. А також порадів, що Іран погодився на "найсуворіші інспекції", і запевнив довколишній світ в тому, що "Іран не буде здатний створити ядерну зброю". Скромно зізнавшись, що США роздумували над можливістю військового втручання в країну, але в особі президента вирішили, що мирний шлях набагато кращий. У випадку, якщо Іран не виконуватиме угоду, санкції знову будуть запроваджені, пообіцяв Обама.
Натомість традиційні союзники США в регіоні чомусь не поділяють захвату господаря Білого дому.

Зокрема, ізраїльський прем'єр-міністр Беньямін Нетаньяху в телефонній бесіді з президентом США чомусь заявив, що угода з Іраном, заснована на досягнутих домовленостях, буде загрожувати самому існуванню Ізраїлю. Ізраїльські урядовці вже встигли назвати досягнуту домовленість "небезпечною історичною помилкою".

Міністр стратегії і розвідки Ізраїлю Юваль Штайніц заявив: "Коли представники "шістки" обмінювалися рукостисканнями з іранцями в Лозанні, Іран продовжив свій терор у Ємені і завоювання руками терористів Близького Сходу".

Не висловили захоплення угодою і традиційні арабські союзники США. Тому Обамі довелося звернувся до Саудівської Аравії та інших країн Перської затоки, котрі побоюються дедалі більшого впливу Ірану, і запросити їх на саміт. Зустріч, імовірно, відбудеться до кінця весни.

Натомість в Росії угодою потішились, зазначивши, що вона підтвердила "право Ірану на мирний атом".

Глобальний бізнес, ймовірно, повірив у перспективи угоди - ціни на нафту почали плавне зниження в надії на поставки з Ірану.

Стратегічні перспективи угоди

Ставши свідком - а частково і жертвою провалу політики "яструбів"-республіканців в Іраку, Барак Обама, схоже, став паталогічним прихильником діаметрально протилежного підходу, який використовує як у випадку з Іраном, так і, приміром, в ситуації російсько-українського конфлікту.

Тривалість і життєздатність начебто досягнутої, але не підписаної угоди викликає сумніви. Більш ніж ймовірно, що "миролюбство" Ірану - це лише бажання отримати перепочинок від санкцій і підзбирати грошенят на нафтовій торгівлі, а за рік-другий повернутись до улюбленої справи - виробництва бомби. Бо ні уряд Ірану, ні "духовні наглядачі" над його діяльністю нікуди не ділись. І люди, які стільки років воювали проти Заходу, не стануть його друзями виключно з вдячності за послаблення санкцій. Режим "божевільних мулл" за останні роки якщо й змінився, то не надто радикально. Звісно, санкції можна ввести і повторно - але це процес теж не миттєвий.

Крім того, в процесі великого дипломатичного братання з Тегераном Вашингтон реально ризикує втратити прихильність і довіру своїх традиційних союзників у регіоні, відновити яку буде не просто. І якщо у випадку з Ізраїлем співпраця зі США є неминучою, тому рано чи пізно буде відновлена, то передбачити подальшу політику Саудівської Аравії зовсім не просто. Маючи значні фінансові ресурси, Ер-Ріяд може вести самостійну політику. Розпочавши війну проти єменських шиїтів-хоуситів, підтримуваних Іраном, рано чи пізно багаті країни Перської затоки можуть дійти і до відкритого конфлікту з Іраном.

При тому зняття санкцій проти Ірану відкриє можливість приходу в країни достатньо значних "нафтових грошей" - хай і помітно менших, ніж могли сподіватись у Тегерані, через падіння ціни "чорного золота". Мало в кого виникають сумніви стосовно того, що помітна частина цих прибутків невдовзі буде спрямована на підтримку шиїтських мілітарних угруповань по всьому регіону.

І якщо проти підтримки Іраном єдиновірців в Іраку, які не на життя, а на смерть воюють з Ісламською державою, ніхто ніби й не заперечує, то потік коштів та зброї до шиїтів-хоуситів, які не без успіху намагаються здійснити державний переворот в Ємені, і з якими доводиться воювати регулярним арміям країн Перської затоки, захвату ні в кого не викликає.

І пов'язане з домовленістю з Іраном падіння ціни на нафту, яким поки тішаться українські експерти, може в середньостроковій перспективі обернутися різким зростанням. Бо якщо в повномасштабну війну проти Ірану виявиться втягнутою Саудівська Аравія разом з ОАЕ, ріст цін на нафту піде не на відсотки - а на їх десятки в кращому випадку.

Стосовно досягнутої учора угоди, можна цілком погодитись з американським президентом, який неодноразово наголосив, що будь-який мир - це краще, ніж війна. Проблема тільки в тому, що деякий "мир" - це час, коли одні полегшено потягуються в кріслах, а інші активно готуються до наступної війни.