Вчені визначили, де і коли виник ВІЛ

Колектив дослідників під керівництвом Нуно Фаріі з Оксфордського університету отримав ці результати, дослідивши зразок вірусу імунодефіциту людини, отриманий із зразків крові, взятих у місті Кіншаса (столиця Демократичної республіки Конго) в 1959 році, передає ДеПо з посиланням на Lenta.ru.

Провівши філогеографічний аналіз цього та інших зразків вірусу, дослідники встановили: Кіншаса 1920-х років є цим самим місцем. Звідси ВІЛ почав свою подорож по інших країнах і континентах.

Незважаючи на те, що перший опис вірусу імунодефіциту людини з'явився в 1983 році, вченим було зрозуміло- виник він набагато раніше.

«Вивчення історії виникнення та поширення вірусу, зрозуміло, ніяк не може вплинути на справжню ситуацію і на подальше поширення ВІЛ-інфекції. Тим не менш, для нас було важливим дізнатися, як саме 70 мільйонів чоловік по всьому світу, половина з яких вже мертві, заразилися ВІЛ-інфекцією », - розповів один з учасників дослідження, професор Жак Пепін.

Філогеографічний аналіз вірусу з Кіншаси має півстолітню історію, а також його порівняння з вірусами з інших країн (Республіка Конго, Камерун, Габон), дозволило вченим зробити ряд важливих висновків.

Дослідники підтвердили гіпотезу про те, що ВІЛ виник внаслідок передачі людині вірусу імунодефіциту мавп. Саме цей вірус, носіями якого були шимпанзе з південно-східної частини Камеруну, найбільш близький до ВІЛ групи М - причини більше 90 відсотків випадків інфекції. У 1920 році вірус потрапив до столиці Бельгійського Конго - місто Леопольдвіль (сучасна Кіншаса), а звідти, через 17 років, - в Браззавіль, столицю Республіки Конго (тоді центрального міста Французької Екваторіальної Африки). До початку 1940-х років вірус потрапив в міста Лубумбаши і Мбужі-Майї (Демократична республіка Конго). Його основними «засобами переміщення» були річки і залізниці.

Причиною спалаху пандемії ВІЛ-інфекції в 1960-х роках, на думку вчених, став активний розвиток проституції в регіоні, а також спроби влади боротися проти інших захворювань: людям робили щеплення й уколи, не звертаючи уваги на стан шприців.