Північ лютує: Чи примусить Путін Фінляндію та Швецію вступити в НАТО

Тема ймовірного вступу до НАТО нейтральних країн північної Європи, насправді, не нова. Періодично вона спливала іще у 80-х роках минулого століття, у розпал Холодної війни. Втім, після розвалу СРСР ймовірний вступ до Північноатлантичного альянсу став для нейтральних держав відверто нецікавим. Тим паче, що кількість прихильників нейтралітету серед їхніх громадян стабільно становила 55-65%.

Втім, спроби Росії ініціювати заборону вступу нових членів до НАТО, а також регулярні демонстрації військової сили в регіоні радикально змінили ситуацію. Особливо коли до прильотів російської авіації додалися масштабні маневри російського флоту в Балтійському морі.

Для розуміння ситуації — коли минулого тижня три російські десантні кораблі наблизилися до шведських берегів, на шведському острові Готланд були по тривозі підняті війська, відкликані з відпусток офіцери, патрулі з собаками прочісували місцевість, а до порту примчала дюжина танків.

Природно, що все це не надто тішить тамтешніх громадян. Зокрема, за даними соцопитувань, кількість противників вступу Швеції до НАТО скоротилася з 50% громадян країни до 33%, натомість кількість прихильників з 35% зросла до 44%. Себто до одностайного схвалення євроатлантичної перспективи іще далеко — але тенденція очевидна. Підтримка ідеї вступу до НАТО у Фінляндії дещо слабша, але кількість противників такого рішення скоротилась до 42%.

Масла у вогонь додали і заяви лідерів цих країн — президент Фінляндії Саулі Нііністьо, тамтешній прем'єр-міністр Санна Марін, міністр оборони Швеції Петер Гульквіст — всі вони впродовж останніх двох тижнів заявили, що тільки їхні країни вирішуватимуть, коли, де і за яких умов вступати у військові союзи, а не "стурбовані за власну безпеку" мешканці Кремля. І переоцінити вплив подібних заяв важко — оскільки у випадку, якщо, приміром, Фінляндія вступить до НАТО, то, рахуючи країни Балтії та Норвегію, увесь північний захід європейської частини Росії опиниться на кордоні з Північноатлантичним альянсом. Це очевидно для всіх — учора президент США Джо Байден констатував, що "останнє, чого хоче Росія, - це рішення Фінляндії про зміну свого статусу". Натомість колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що дві північноєвропейські країни можуть стати членами НАТО "на наступний день після подачі заявки". Що, напевно, є перебільшенням — але не надто великим. Зважаючи на давню співпрацю з альянсом, уніфіковану підготовку та, почасти, навіть озброєння, гіпотетичний процес вступу цих країн навряд чи затягнеться.

Втім, наразі про це не йдеться. Ані Гельсінкі, ані Стокгольм жодних практичних рухів у цьому напрямку не робили. А прем'єр-міністр Фінляндії заявила, що вступ до НАТО "навряд чи" відбудеться у період її каденції. Що, втім, не завадило Фінляндії почати переговори про поглиблення військової співпраці як з НАТО загалом, так і з США. Аналогічний крок з боку Швеції — питання найближчого часу.

Тому негайної зміни статусу нейтральних держав очікувати, напевно, не варто. Але, як люблять казати російські посадовці стосовно України, "військове освоєння" двох північних країн силами Альянсу йде повним ходом.

У такий спосіб, ведучи боротьбу з уявним "вступом України до НАТО", щодо перспектив якого жоден оптимізм не видається виправданим, Росія створила реальну геополітичну загрозу на своєму північному фланзі. Про розмір якої говорить, зокрема, той факт, що поки Україні виділяють скромну кількість військової допомоги, у цьогорічних навчаннях НАТО Cold Response на території Норвегії беруть участь 40 тисяч військовослужбовців, два авіаносці і більше сотні бойових літаків. Цілком ймовірно, що наступного року в цих навчаннях візмуть участь і шведи з фінами.