Путін хоче перекласти вбивство Савченко на Обаму

Повідомлення російських ЗМІ про те, що Надію Савченко запропонували обміняти на групу росіян, в числі яких — постаті Віктора Бута і Костянтина Ярошенка, а також інші "росіяни, діяльність яких зазвичай не афішується", викликало більше питань, ніж відповідей.

По-перше, це може бути звичайна "качка". Хоча ні, не звичайна — на ресурсах на кшталт російського "Інтерфаксу" качки трапляються тільки ідеологічно виважені, а маршрути їх плавання узгоджені з відповідними товаришами. Тому це цілком може бути інформаційна провокація, покликана оцінити можливу реакцію України та США на подібну пропозицію. В разі, якщо вона виявиться радикально несприятливою — все можна списати на журналістів, які просто щось вигадали. Буває.

З іншого боку, ймовірність саме такого обміну і саме за такою схемою є достатньо великою. З одного боку, позбутись Савченко Путін вимушений — це граната з зірваною чекою в його власних руках. З іншого боку, в процесі обміну російський президент все ж надіється виторгувати щось для себе цікаве. А люди калібру Віктора Бута і Костянтина Ярошенка — це не гарматне м'ясо на кшталт спійманих спецназівців, доля яких Путіну, м'яко кажучи, байдужа.

Окрім того, торгуючись за долю Савченко саме з Вашингтоном, а не з Києвом, Кремль зайвий раз намагається продемонструвати власну належність до ліги супердержав. А якщо ж путінські умови в Білому домі визнають неприйнятними — тим краще. В такому випадку з придиханнями й кривленням ботоксних губок російський президент розповість світові про те, що вбив Савченко не тільки і не стільки Кремль, як підступний Вашингтон, якому байдужа доля "українських холопів". Пара-трійка націонал-патріотів в Україні цю ідею, безумовно, активно підхопить.

Для кращого розуміння того, кого Кремль вважає "кращими людьми країни", і за кого готовий, скоріше за все, віддати Савченко, хочеться нагадати кілька деталей з біографії жертв "американського судового свавілля".

Віктор Бут, екс-майор КДБ, кримінальний торговець зброєю, створив фірму з 60 літаками, яка продавала й доставляла зброю рішуче всім, хто мав гроші для її оплати. Незалежно від санкцій, громадянських воєн, геноцидів чи інших міжнародно-правових дрібниць, які могли заважати гешефтам цього російського патріота. Для прикладу, Бут поставляв зброю до Анголи, Камеруну, Судану, Демократичної республіки Конго, Уганди і багатьох інших місць на планеті, де бутівські автомати та танки, безумовно, сприяли миру, стабільності та процвітанню. На руках цього чоловіка, якого нью-йоркські присяжні в листопаді 2011 року засудили до 25 років тюрми (і це тільки за один епізод - продаж великої партії зброї лівому колумбійському угрупуванню ФАРК) крові помітно більше, ніж на середньостатистичному членові німецької розстрільної команди. За цього чоловіка Путін, безумовно, вступиться.

Інший росіянин, Костянтин Ярошенко, засуджений американським судом до 20 років ув'язнення за змову з метою доставки великої партії кокаїну в США. "Велика партія" — це близько 4 тонн. Бізнесмен такого масштабу теж, безумовно, потрібен Росії.

Тому, зважаючи на особистості потенційних кандидатів на обмін, цілком ймовірно, що це і є справжня пропозиція Володимира Путіна. Звичайно, представник американського посольства для початку заявив, що Вашингтон поки не розглядає можливості такого обміну. Але хотілось би вірити, що США все-таки погодяться на подібну угоду з Росією. Якщо вже ці упирі не потрапили на електричний стілець, то навіщо їх іще й годувати впродовж десятків років? А в сучасному російському громадсько-політичному ландшафті вони нічим особливим і не виділятимуться. На тлі Кадирова, Лугового, Ковтуна та великої маси інших поважних представників путінської вертикалі, Бут з Ярошенком точно нічого не додадуть і не віднімуть.