"Північний потік — 2" добудували: Чи врятує ЄС українську трубу

Сьогодні голова правління "Газпрому" Олексій Міллєр офіційно підтвердив, що будівництво суперечливого російського газогону "Північний потік-2" було успішно завершено.

Нещодавня інформація агенції Bloomberg про те, що поставки газу по першій нитці газогону можуть початися з 1 жовтня, а з 1 грудня запрацюють обидві гілки, фактично, підтвердив сам "Газпром".

Втім, святкувати повну перемогу Міллєру поки що рано. Оскільки у скандального російського проекту залишається декілька слабких місць, пов'язаних із можливостями німецьких та європейських регуляторних органів.

Оскільки до того моменту, як газ із "Північного оптоку — 2" потрапить в європейську ГТС треба здійснити технічну сертифікацію газогону. А для того, щоб "Газпром" міг на 100% заповнити обидві свої труби, Nord Stream 2 AG повинна переконати німецькі регуляторні органи, що вона є всього лише "незалежним оператором" даного газогону, а не частиною колосальної газпромівської мережі, що має на меті зміцнити вплив Росії на ЄС. І якщо у першому випадку російському монополісту загрожує лишень кілька тижнів бюрократичної тяганини, то із "незалежним" статусом Nord Stream 2 AG можуть виникнути цілком передбачувані проблеми. Що дасть Берліну можливість спробувати диктувати умови "Газпрому".

Втім, це розуміють і в Москві. І вже три місяці як протидіють цій ситуації, скорочуючи продаж газу до Європи.

В результаті ціни на блакитне паливо б'ють рекорди, наближаючись до абсолютно фантастичних 700 доларів за тисячу кубів. Як наслідок подібної цінової ситуації, найбільші в Європі газові сховища в Редені, що в Німеччині, та в Хайдаху, що в Австрії, мають рекордно низький рівень заповнення. А в жовтні газові сховища перейдуть з режиму закачки в режим використання накопичених запасів — при рівні наявного заповнення в районі 60 відсотків.

Природно, що подібна ситуація підштовхує Берлін погодитися зі всіма вимогами Росії, дати добро на запуск "Північного потоку — 2" на повну потужність, і зняти ціновий тягар, який несподівано ліг на німецьку промисловість у вигляді екстремально високих цін на газ — при тому в акурат напередодні парламентських виборів.

Зважаючи на зимовий період та на низький рівень запасів, "Газпром", можливо, навіть закуповуватиме трохи додаткового обсягу транзиту через українську ГТС, демонструючи, що "усім всього вистачає".

Після чого наступного літа продовжить закачку в європейські сховища, вже не роблячи надмірних пауз влітку, як то було цього року. Що дозволить обійтися взимку мінімальною прокачкою через українську трубу. І створивши максимальні запаси до зими 2023/2024 року, "Газпром" просто делікатно відмовиться від української труби. Або запропонує використовувати її як резервну — впродовж зимових місяців. Якщо ЄС купуватиме достатньо газу в Росії, звичайно.

І якщо Меркель піддасться на цей шантаж зараз задля того, щоб "заспокоїти ситуацію" — то вийти з російського сценарію буде вкрай складно. Натомість, якщо уряд Німеччини проявить твердість, то отримає, з одного боку, можливість впливати на "Газпром", а з іншого — стимулює бізнес до створення альтернативних шляхів отримання газу. Будь то LNG-термінали, чи якісь нові газопровідні проекти з Азербайджаном чи Іраном. Прикро тільки, що і в такому випадку перспективи використання української ГТС в її теперішньому вигляді видаються не надто райдужними.